4. Дивна пожежа

4. Дивна пожежа

Здивована такою несподіванкою (адже ще тривав робочий час, а працівників не було на роботі), я посмикала двері, позазирала у вікна, потупцявши у снігу по кісточки, і, знизавши плечима, вирішила все-таки не йти геть, а обійти будівлю по периметру. Повертатися до Відділку з невиконаним завданням не хотілося. Невідомо, як відреагує новий бос. Може, почне насміхатися. Він наче й не схожий на людину, що принижуватиме підлеглих, але я його добре не знаю. Он, почав же патякати дурниці про те, що я його ревную! Самовпевнений точно! А від самовпервненості до зверхності один крок.

На задньому дворі Департаменту знаходився чорний вхід, про який я здогадувалися, адже це було логічно. Підвозять же якось вугілля чи дрова для опалювання приміщень у будівлю. І вивантажують та заносять, звичайно ж, не через парадні двері. Отут якраз дверцята були не зачинені, і я спокійно увійшла до невеличкого довгого і широкого коридорчику, який закінчувався сходами, що вели доверху.

Як тільки моя нога ступила за поріг, у ніс вдарив неприємний запах диму. Добре відчутний, неначе щось тут недавно горіло, чи горить. Бо чим далі я просувалася коридором, тим сильнішим ставав запах. Пришвидшивши кроки, я пробіглася сходами догори і опинилася в широкому коридорі з аркоподібною стелею. Праворуч тягнулися вузькі вікна, зараз майже всі відчинені навстіж, а ліворуч знаходилися кілька дверей, одні з них теж були відчинені і звідти чулися схвильовані голоси…

- Горе мені, горе! - невисокий літній чоловік з бакенбардами і лисиною на голові, що поблискувала у тьмяному світлі магічних свічок ходив між високими стелажами і розпачливо бідкався, голосно скаржачись високому парубку з ганчіркою в руках.

- Бурро, слід перевірити всі сфери, може, якась не дуже пошкодилася? А папери! Частину з них вже не відновити! Добре, що до секції зі сферами вогонь майже не дійшов! Ви викликали стражів порядку?

- Ні, нотаре Дросе, - заклопотано перекладав на підлозі врятовані, певно, від вогню теки, папери і якісь предмети хлопець. - Начальник, пан Журбіус, заборонив, сказав, що це наша внутрішня справа. Ще й, каже, вогонь виник через нашу недбалість. Отримаємо величезний штраф, якщо звернемося у Відділок порядку, а воно нам треба? - повторив хлопець, очевидно, слова начальника й інтенсивно почав шурувати ганчіркою по підлозі, витираючи попіл і сажу та ще більше розмазуючи бруд. - Наказано до ранку все прибрати. 

- Це не ми винні, хто б що не казав! - обурився літній нотар. - Я точно знаю, що всі лампадки було магічно захищені! Нещодавно ж перевіряв! Напевно, якісь огріхи в магічних заклинаннях! Але кому і що зараз доведеш?

- Добрий вечір, - переступила я поріг, змусивши здригнутися від несподіванки нотара і завмерти на підлозі з ганчіркою в руках парубка. - Інспекторка Торренза Гудвін. Відділок порядку королівства Овішток, - офіційно представилась я, сяйнувши перед ошелешеними службовцями магічним колом стража порядку. - Що у вас сталося?

- Е-е-е, а ми не викликали стражів порядку, - пробурмотів перестрашено хлопець і піднявся з підлоги. Був трохи кумедним з брудною ганчіркою в руках, коротким волоссям, яке стирчало у всі боки смішним їжачком, і пенсне, що сповзло на кінчик носа. -  У нас…

- Я просто проходила повз, - заспокоїла чоловіків, в очах яких помітила хвилювання. Напевно, дуже боялися свого начальника. - І помітила, що вікна відчинені навстіж. А на вулиці ж не літо! Це здалося мені підозрілим. Та в запах… Може, потрібна допомога?

- Та ні, - знітився хлопець. - Ми… е-е-е… самі…

- Це не офіційний візит, - підморгнула я чоловікам. - Проста ввічливість. А в стражів порядку теж зарплати невеликі, - таким чином я дала зрозуміти, що можу допомогти розібратися у їхній ситуації за невелику плату. Мій гачок заковтнув пан Дрос. 

- Ох, якби ж ми знали, що сталося! Не викликали стражів, бо самі впоралися з вогнем. Але от звідки він виник, незрозуміло.

- За дві монети-окрайки можу глянути.

Так, я зараз грала роль недоброчесної поліцейської, яка вирішила заробити на стороні. Але що з того? Якщо це допоможе розслідуванню - то навіть краще!

- Пані Торрензо, я нотар Дрос, а це наш підмайстер, архіваріус сьомого рангу Бурро Бета, - представився літній пан, назвавши їхні імена, які я вже чула. - Та я навіть три монети заплатив би, якби мені хтось сказав, що тут сталося! Розумієте, викликати стражів - це морока на довгий час, купа паперів, документів - і невідомий результат. А Департамент нотаріальних справ тоді можуть закрити на час розслідування. У Відділках порядку стражі такі повільні! І ми втратимо купу клієнтів. Не прийміть на свій рахунок мої слова, - отямився пан Дрос, згадавши, що говорить з представницею того самого Відділку порядку. - Просто… 

- Пане Дросе, - по-діловому пройшлась я приміщенням. - Оформимо мій візит як офіційний після мого огляду. Я напишу результати своїх спостережень. І тоді у вас не буде втрати часу. Згодні?

- Чудово! - зрадів чоловік. - Ось тут горіло кілька стелажів! - він пішов у куток кімнати, я за ним.

Позаду зацікавлено затупцяв підмайстер Бурро, пошморгуючи носом. У кімнаті при відчинених вікнах було досить холодно. Боюсь, назавтра хтось може і захворіти.

- Я ретельно перевірив приміщення вчора увечері. Освітлення, - вказав нотар на стелю, де й досі блимав магічний світильник, як не дивно, не пошкоджений, - магічні охоронні печатки, - чоловік тицьнув в одну з таких печаток, які знаходилися на кожному зі стелажів і відповідали за охорону документів від грабіжників, - і навіть протипожежні секретки не пошкоджені! - пан Дрос підійшов до стіни й вказав на невеликі квадратики: це були вмонтовані в стіну протипожежні сигнали, які сповіщали про загорання.