3. Саркофаг Дракона

3. Саркофаг Дракона

Я повернула вулицею Кедрів до Распіньї-віа й уже могла бачити яскраві вогні, що колами розташувалися на великій півсфері, яка стояла в центрі столиці. Це був давно запечатаний Саркофаг Дракона, що став древньою пам'яткою міста. Сюди їздили туристи зі всього королівства, щоб помилуватися міцним напівпрозорим оніксовим куполом, під яким із давніх-давен спав майже вічним сном останній дракон нашого світу.

Тисячу років тому лицарі та маги королівства змогли упіймати його і занурити у глибокий непробудний сон. Дракон не міг отямитися й ожити знову, адже було створено величезну кількість заклинань, які тримали його у цій пастці. А секрети зняття цих магічних заклинань давно було втрачено.

І це, напевно, дуже добре. Адже й досі знаходилися люди, котрі хотіли повернути дракона до життя. Періодично з'являлися божевільні маги, які намагалися розгадати таємниці древніх магічних формул, рилися в стародавніх книгах та хроніках, організовували спеціальні ордени, гуртували навколо себе однодумців і прагнули повернути жорстокого дракона на трон нашого королівства.

У країні нині правила династія Лімбаріо, предки яких у свій час позбавили наше королівство Естантію від тиранії дракона…

Купол був вражаюче величезний. І я на мить уявила, що дракон ожив і зміг вибратися з-під багатотонного і багатошарового купольного покриття. Це ж який він, той звір, повинен бути величезний! Напевно, розправивши крила, зумів би накрити увесь центр міста. Та він завиграшки розтопче масивними ногами королівський палац! А якщо дихне своїм морозним холодним вогнем, то покриє снігом та кригою частину столиці, напевно, аж до околиць! І є ж такі дурні, які хочуть повернути до життя цього кошмарного монстра!

У мене аж мороз пішов по шкірі, коли уявляла цю картину. Бр-р-р! І так я не люблю холод і зиму, а тут ще й такі картинки підкидає уява.

А незабаром же наступить період кипіння крові драконів! Коли хуртовини й завірюхи починають гуляти по королівству, коли снігу насипає по коліна, що з ним інколи навіть у столиці не можуть впоратися маги-погодники. Годі вже говорити про провінцію! Тоді лише транспортні маги очищають шляхи, які сполучають основні міста королівства і підтримують ті дороги у більш-менш нормальному вигляді. Ні-ні! Про те, щоб ними проїхала карета - і мова не йде! Спеціальні магічні сани виділяються лише для поштових і ще деяких спеціальних служб. Майже два місяці триває час, коли драконова зима панує на землі. А всередині саркофагу спить дракон, в жилах якого починає закипати, прискорено нуртуючи, його гаряча, але водночас і холодна кров...

Але це також і ризиковий час, коли наші Відділки порядку працюють і стежать за магічними змінами та особливими злочинами найпильніше. Бо саме в цей період прихильники відновлення влади дракона починають активно шукати особливий артефакт, про який, як не дивно, знали всі мешканці королівства. Адже крім втрачених заклинань для оживлення звіра потрібен був ще один компонент - кров дракона. Тобто, рубін.

Це дорогоцінне каміння вважалося схожим на справжню кров дракона, заморожену чи застиглу у вигляді каменя. І існувала легенда, що саме серед усіх існуючих рубінів нашого світу є один, який є ключем до розгадки древніх заклинань, які лежать на Драковому Саркофазі. Ключем для воскресіння дракона. Саме тому в поліції особливу увагу приділяли усім злочинам, так чи інакше пов'язаним із рубінами.

Звичайно, ніхто не вірив у цю легенду, бо минуло з часу поховання дракона так багато сотень років, що цей камінь знайти було нереально. Навіть якщо припустити, що він десь все-таки існував, то був просто камінцем у якійсь прикрасі, якому ніхто б і не подумав надати особливих властивостей...

Ага. “Наприклад, міг бути і в кулоні графині Грум, - розсміялась я всередині себе. - І хтось украв його, щоб спробувати знову відкрити Саркофаг”.

Це було так абсурдно: якусь (хай і дорогу) жіночу рубінову прикрасу порівнювати з магічним потужним каменем-артефактом, що я скептично скривила губи і відкинула цю думку.

Звичайно, у цій справі першою у мене виникла версія про те, що графиня спеціальноі таємно або продала, або заклала той камінь, тобто кулон, або, ще правдоподібніше, десь заховала, а сама оголосила про крадіжку. І тепер хоче ще й отримати гроші зі страховки. Це було дуже логічно і правдоподібно. Отож, перевірити документи жінки слід було обов'язково.

Я ще раз глянула на високий, і, чесно кажучи, для непідготовленої людини, навіть моторошний драконів купол, і поспішила вулицею швидше. Якраз почав падати густий мокрий сніг, засліплюючи очі й сиплючись за комір мого благенького пальта. На тротуарі й так утворилося чимало калюж, а тут іще додається снігу…

Мої ноги остаточно промоколи. Тому я хотіла швидше завершити свою справу і заскочити додому перевзутися в чоботи. А потім ще забігти до Відділку, як наказував новий бос.

Зла, як голодна собака на прив'язі, знову із зіпсованим настроєм після згадки про свого нового начальника-вискочку, із мокрими черевиками і, відповідно, ногами, засипана мокрим снігом з ніг до голови, я, нарешті, дочимчикувала до Департаменту нотаріальних справ. І він виявився зачинений…

__________________

Шановні мої читачі, ця новинка буде детективом в авторському світі. Зовсім новому. І зимовою, повною снігу і очікування свята зустрічі нового року. Але, як завжди, все піде зовсім дивно і непередбачувано. Сподіваюся, вам сподобаються пригоди героїв, адже їх чекає багато випробувань і перешкод. І, звичайно, тут буде дракон. Але мовчу... Новинку написано в рамках чудового флешмобу "зимові історії" від неймовірної Анні Кос.