2. Передовсім людина

2. Передовсім людина

Ми вийшли з маєтку графині й попрямували під'їзною алеєю до виходу на широку і вже яскраво освітлену вулицю.   

- Чому ви запитали про те, чи застраховано кулон? - спитав мене Рабіндранат, зненацька огортаючи нас обох теплим і ледь помітним блакитним  маревом зігріваючого заклинання. І справді, вітер був не дуже приємним, та й ноги я, звичайно, промочила вже після кількох кроків. У черевиках неприємно чвакало.

- З цього слід було починати, - відрізала я. - Спочатку перевірити всі документи: чи є страховка на прикрасу, чи не має графиня боргів і застав, у якому стані фінансові справи подружжя. А потім вже підготовленими і у всеозброєнні йти до неї з обшуком. 

- Це не був обшук, - заперечив віконт. - Я просто хотів скласти про цю жінку загальне і особисте враження. Мені здається, що розслідування слід починати саме з цього. Передовсім людина, а вже потім документи. Часто за паперами ми не помічаємо людини…

Ти бач, який філософ! Він мене буде вчити, як вести розслідування! І звідки тільки взявся? Так і кортіло сказати йому щось уїдливе. Але я промовчала. Тільки гмикнула. “Він начальник, йому видніше”, - подумала з неприємною навіть собі іронією. Адже в його словах була частина здорового глузду, але признати це - було рівнозначно тому, що я похвалила цього жевжика. Ніколи цього не буде. Краще промовчу.

- І яке ж враження справила на вас графиня? - все-таки не витримала я.

- Вона щось приховує, - відповів чоловік задумливо. - Але особисті враження не покладеш в теку, як доказ, - кивнув він. - Тому сьогодні до вечора ви займетеся документами графині. Поїдете зараз у Департамент нотаріальних справ і скопіюєте все, що вважаєте за потрібне. А я відвідаю ювелірну майстерню Фурга, де, як стверджує графиня, було виготовлено прикрасу. На ескізах, наданих Відділом точних даних, кулон має знак цього ювелірного дому. Крім того, мені не подобається, що кулон зник саме тоді, коли кипить кров драконів. Це насторожує. 

- Саме тому ви питали у служниць про третю ночі? Ви думаєте, що хтось хоче знову відновити старі традиції? - спитала я здивовано. - Минуло вже чимало часу. Думаю, Жерлосмок і справді загинув, як стверджують всі маги-науковці. А періодичні повернення до ритуалів його відродження - марна справа…

- Треба перевірити в інших Відділках статистику крадіжок прикрас із рубінами, - промовив віконт задумливо. - Я заїду зараз на роботу, кристал зв'язку у Відділі статистики повинен ще працювати, адже хоч і майже стемніло, - за часом ще триває робочий день. А ви йдіть до нотаріусів, - наказав мій неприємний бос. - І якби треба було, то я б і декольте графині перевірив, - раптом додав він, очевидно, згадавши мою уїдливу репліку.

- Ну, так, - чомусь почала закипати я. - Тим більше, що графиня була зовсім не проти. З тих пір, як її чоловік зліг із незрозумілим недугом, їй, думаю, не дуже вистачає чоловічих пестощів… Ви б і втішили бідну жіночку, і заразом і роботу виконали на вищому рівні…

- Я все виконую на вищому рівні, - відповів цей самозакоханий тип і махнув рукою, прикликаючи карету, яка якраз з'явилася із-за рогу вулиці. - І жінок втішаю, і справи розслідую... Не ревнуйте, інспекторко Торрензо, на роботі я ніколи не змішую особисте й професійне! До зустрічі у Відділку!

Він застрибнув у карету, і екіпаж рушив, залишивши мене в страшенному обуренні й злості. Я ревную? Та пішов він до дракона у пащеку! Теж мені, герой-коханець! Фу! Ненавиджу таких чоловіків, котрі вважають, що якщо вродливі й розумні, то всі жінки повинні падати навколо них стосами! Може, і є такі дурненькі, але я точно не серед їхнього натовпу! 

Роздратована й розгнівана до глибини душі, я почимчикувала в інший бік вулиці, в напрямку Департаменту нотаріальних справ. Адже, на відміну від мого ненависного нового боса, в мене не було аж так багато грошей, щоб роз'їжджати транспортними каретами, проїзд на яких був досить дорогим.

Оренда маленької квартирки недалеко від нашого Відділку забирала пів заробітної плати. Адже це був майже центр. Проте я була задоволена і хазяйкою квартири, і тим, що нині не ходила пішки аж майже з околиць столиці, як це було на перших порах мого перебування в місті. А ще витрати на їжу, воду, магічні артефакти і книги! Плюс потрібен був періодично сякий-такий одяг, жіночі дрібнички… Так! Це вам не армія косметики на столі у графині Грум, де одна баночка з кремом коштувала, напевно, як кілька моїх зарплат…

Графиня була раніше танцівницею в якомусь закритому клубі, куди полюбляв заходити граф Грум. Там вона його й окрутила. Він був уже немолодий мужчина, це м'яко кажучи… За сімдесят точно. Вони одружилися, столиця трохи погуділа й попліткувала про такий мезальянс, але потім всі відволікалися на нові інтриги та плітки, котрі в столиці з'являлися щодня, а Жозі Шпилька чудово адаптувалася до світського життя. Спочатку навіть виїжджала з чоловіком на королівські бали і світські прийоми, як то кажуть, позичивши в ягнички очі. Робила вигляд, що не чує пліток та насмішок. А коли всі до неї звикли - то сама почала організовувати бали...

І нічого. Через три роки запровадила один із наймодніших фривольно-куртуазних салонів столиці. Кажуть, інколи навіть Його Високість принц Рінуат його відвідує...

А от чоловік графині останнім часом хворіє. Давно його не видно на прийомах та балах. І в салоні графині Грум не з’яаляється зовсім.

Я всі ці відомості знала, бо така моя робота. Ми у Відділку повинні орієнтуватися хоча б в основних новинах світського життя столиці. Саме тому ця вискочка Жозі мене дратувала.