Частина третя. Перша магічна справа і сімейні таємниці

* * *

Всю ніч не зімкнула очей, прочитала весь щоденник і лист. Щоденник захопив мене так, що, дочитавши останні рядки, я здивувалася, побачивши у вікні промені вранішнього сонця. Не помітила, як пробіг час і закінчилася ніч. Закривши щоденник, одразу відчула, як навалилися втома і сонливість. Кешка спав у ногах і тихенько сопів. Що ж, посплю хоч кілька годин, а про те, що дізналася, подумаю, як прокинуся.

Снилося мені, що літня жінка з легкою посмішкою на губах сиділа поруч і гладила мене по волоссю. Вона говорила, що все у мене вийде. Що все буде добре.

* * *

Розбудив мене жахливий шум. Хтось несамовито таранив вхідні двері.

Проспала, напевно, всього години дві, і тому була неймовірно злою і сердитою. Ну точно, справжня відьма! Хтось у мене зараз отримає!

Швидко натягнувши на себе джинси і футболку з принтом у вигляді усміхненого черепа, стягнувши волосся в пучок і не подивившись у дзеркало, щоб зовсім не оскаженіти, швидко пішла вниз.

У вітальні, біля сходів, стояв домовик Трохим і тривожно заламував свої руки.

- Трохиме, що сталося? Хто це до нас вирішив прийти вдосвіта? - вийшло більше гарчання, ніж нормальне питання.

- Хазяєчко, портал запрацював. Гості іномирні-то до вас завітали, а вже з добром чи зі злом, не відаю, - у голосі тривога і страх.

Дійсно, шум ішов від дверей під сходами. Я наблизилася до них. Як були вони з однією замковою щілиною, без ручки, так і залишилися.

Бум, бум, бум!!! Знову хтось затарабанив по дверях з іншого боку.

Якби я вчора не прочитала лист, у якому Аграфена давала чіткі інструкції, як зустрічати гостей і заклинання розуміння мов, я була б зараз в паніці і цілковитій нестямі.

- Так! Трохиме, мені терміново потрібно в кабінет, пильнуй двері, я швидко!

І кулею злетіла на другий поверх шукати те саме зілля, яке потрібно випити і над яким необхідно прочитати закляття.

Яка ж Аграфена молодець, вона заздалегідь приготувала потрібні зілля на всі випадки життя і зробила заготовки для нових, поки я не навчуся всього.

Те, що мені було потрібно, стояло на робочому столі в червоній пляшечці з жовтою стрічкою. Саме її й описала в листі моя родичка.

Відкоркувала тугу пробку, в ніс ударив огидний запах помиїв і блювотиння. Фу-у-у! І мені цю гидоту потрібно випити? А раптом воно вже зіпсувалося, або це не воно? Мої тортури потривожив знову той же гуркіт, тільки вже сильніший.

- Гаразд, що буде, те й буде! Допоможи мені, Господи, - ще й перехрестилася для надійності. - Все, що я зараз кажу, виповнюється відразу, миттєво, велю!

Будь-яку мову, слова і письмена розумію я, і розуміють мене,

Мова моя чітка, швидка і ясна. Так збудься ж ти раз і назавжди!

Затиснувши носа, влила в себе противну рідину, консистенцією схожу на рідкий кисіль. На смак так само, як і на запах. Абияк впоралася з нудотою і позивами блювати, але тут у мене різко закрутилася голова. В очах замерехтіли зірочки, і різкий біль пронизав свідомість.

Я схопилася за голову і впала на підлогу на коліна.

- Мммм... Матінко, як боляче, - і тут усе пройшло. Вмить.

Витерши сльози, що набігли, вирішила негайно перевірити ефект. Блін, дорога Аграфено, потрібно було написати про симптоми, які супроводжують цей «прекрасний» напій!

Взяла першу-ліпшу книгу зі столу, саме тут лежали книги невідомою мені мовою.

І я прочитала... Дійсно прочитала, що написано. «Отрути і протиотрути». Яка цікава книжечка! Але це все потім. Гуркіт знизу вже не припинявся ні на секунду.

Голова знову заболіла, а це вже з недосипу і нервового напруження. Здається, зараз десь буде труп, і точно не мій. Взяла з собою ще одне зілля на випадок небезпечних візитерів, за описом з листа Аграфени, яке, якщо кинути в ноги недругу, відправить його назад туди, звідки прийшов.

Трохим у вітальні був уже не один, поруч із ним у такій же тривозі стояла Любаша. Кешка нервово сидів на буфеті, дибив шерсть і шипів. Он як! Уперше бачу свого котика в такому стані. Хто ж це там такий чудовий?

- Так, хлопці! Всім заспокоїтись! У мене на випадок небезпеки є чудовий засіб, який позбавить нас від будь-якого муда... ее... негідника! - напевно, більше я заспокоювала все-таки себе. Зараз я вперше в житті побачу справжнього іномирянина або іномирянку. Дорога Аграфено, нехай це будуть хороші гості, амінь!

Затиснувши у спітнілій долоньці пляшечку, пішла назустріч новим відкриттям.

Підійшовши близько до дверей, які вже тряслися, і здавалося, що вони зараз розваляться на тріски, відкрила рот, щоб запитати, кого там притягло до мене в будинок, як раптом я заговорила віршами, і зовсім не те, що збиралася:

Я задля вас відкрию двері,

Хто з добротою сюди йде -

Забуде смуток і біль втрати

І руку друга тут знайде.

А якщо ви прийшли підступно

Якусь образу нанести -