13

Після того, як Тереза почала навчання, вона стала значно спокійнішою. Їй тепер легко вдавалось керувати своїми емоціями. В сім'ї теж все почало змінюватись. Як з'ясувалось, саме її емоції впливали на інших і посилювали їх. Тепер, коли вона повністю їх контролює, впливу на інших немає. Школа її лякала все менше. Тепер вона готова зустрітись з однокласниками, нехай навіть їхні знущання не зникнуть, вони вже не діють на неї. Терезу все ще хвилювали думки про тих людей, які переслюдували Джея, та дивлячись на те, який він спокійний, вона теж заспокоювалась. Її навчання давало результат, хоч поки і не значний. Вона намагалась пришвидшити своє навчання, на що Джей лиш сміявся. Він як ніхто інший знав, що результат вимагатиме довгих годин тренувань. 
Настав час повертатись в школу. Тереза в випускному класі, а це означає, що в неї геть не буде вільного часу. Заняття з Джеєм і підготовка до іспитів - ось, що чекає її цього року. Що ж, буде весело, думала дівчина. 


Повертатись до школи було трохи лячно. Чи впорається вона з емоціями, чи зможе контролювати себе і не піддаватися провокаціям однокласників... Ці думки не полишали Терезу ні на мить. Коли вона зайшла до класу, ніхто навіть не глянув в її сторону і це трохи заспокоїло її. Уроки проходили один за одним і ніхто так і не звертав на неї уваги, дівчина змогла нарешті спокійно видихнути. Повертаючись додому, вона зрозуміла, що це вперше її день в школі пройшов так спокійно. Невже і причиною знущань були її невміння контролювати себе? 
Джей вже чекав її. Побачивши його, Тереза всміхнулась. Так приємно було бачити його, після такого напруженого дня в школі. 
- Як пройшов день? - спитав хлопець.
- Ти не повіриш, але все чудово. На мене ніхто не зважав, а це хороший знак.
Джей не став говорити, що саме він є тією причиною, через яку Терезу ніхто не чіпає. Ці діти злі і це не залежало від Терези чи її здібностей. Така вже їх природа - вони нищать все, що здається їм іншим. Дівчина усміхається зараз і це для нього головне. Він провів її додому. Сьогодні вони вирішили пропустити тренування і відсвяткувати перший спокійний день в школі. Тереза швидко переоділась і повернулась до хлопця, який чекав її на дворі. Повільно вони пішли до своєї галявини, розмовляючи про музику. Тереза кожного дня все більше розуміла, яке значення для Джея має музика. Він не лише любить слухати її, чи виконувати всім знайомі мелодії - найбільше  він любив саме створювати її. І хоч дівчина жодного разу не бачила його за цією роботу, вона знала, що він повністю зосереджується на ній і не бачить нічого іншого. Вона знала, що коли він пише музику, то забуває про сон і їжу, бо хлопець сам розповідав про це.
Коли Тереза слухала його розповіді, то помічала, як сильно вона прив'язується до Джея. Вона навіть перейняла деякі його звички, хоча й хлопець теж тепер має звичку шмигати носом. Це веселило її, коли вона це помічала. Але ця привязаність і лякала її. Що якщо одного дня Джей зникне? Що, якщо вона прокинеться, а все це виявиться сном? Ці думки не полишали її навіть зараз, коли вона слухала його. Коли навіть бачила перед собою. Навіть коли взяла здивованого хлопця за руку, щоб переконатись в його реальності.