12

Прокинувшись зранку, Тереза все ще не могла отямитись від сну. Їй снився Джей. Снилось, що він у небезпеці. Дівчина злякано зірвалась з ліжка і взявши телефон, набрала номер хлопця. На тому кінці слухавку ніхто не взяв. Це ще більше налякало Терезу. Вона спробувала ще раз і Джей все ж відповів.
- Терезо, щось сталось? - сонний голос хлопця, дав зрозуміти їй, чому він відповів не одразу. - Чому ти телефонуєш в таку рань?
- Я просто... Мені наснилось, що ти в небезпеці...Я просто... - затинаючись, почала говорити вона. - Ми можемо зустрітись?
- Зараз? - хлопець одразу підвівся і почав одягатись, все ще розмовляючи з нею.
- Так, на нашому місці.
- Гаразд... Я скоро буду там.
Хлопця здивувала така поведінка Терези. Вона ніколи не телефонувала перша і тим паче не просила зустрітись так раптово. Що ж в її сні так налякало її? В будь-якому разі, йому потрібно заспокоїти її і вияснити що трапилось. 

Здавалось, це звичайний кошмар, але чому ж він так налякав її, Тереза не розуміла. Вона просто хотіла переконатись, що з Джеєм все добре і він в безпеці. Швидко одівшись, вона побігла до їхнього місця. Вона добрала туди раніше за хлопця і поки чекала його, не могла знайти собі місця. 

- Я вже тут. Привіт! - крикнув Джей, щойно побачив її.
- Привіт. З тобою ж все гаразд? - спитала Тереза.
- Так, я в повному порядку. Може розкажеш, що трапилось?
Дівчина розказала Джеєві про сон, який так її налякав. Про людей, які переслідували його в тому сні. Це неабияк насторожило хлопця. Якщо його думки вірні, то Тереза у сні могла побачити тих людей, які переслідували його раніше. Це не так дивно, адже їх зв'язок став сильнішим і вони відчували, коли інший в небезпеці. Але чи означає це, що його переслідувачі повернулись. Врешті, це небезпечно не лише для нього самого, але й для Терези. Чи варто йому розповідати їй про них зараз, він не знав. Єдине, що Джей знав напевне - він повинен захистити Терезу за будь-яку ціну. З цього дня, він посилить її тренування. 

- Схоже тебе це сильно стурбувало, - сказала Тереза, побачивши збентеження хлопця.
- Терезо, є дещо, що я тобі не розповів і схоже зробив помилку.
Джей не знав з чого йому почати. Історія довга і займе не одну годину, проте часу в них вдосталь. Джей почав з самого початку. Розповів про смерть батьків, і про те, коли вперше почав відчувати чужі емоції. Шукаючи інформацію про свої здібності, він натрапив на групу людей з схожими можливостями, вони зараз і переслідують його. Спочатку хлопець хотів приєднатись до них, адже вони знали як користуватись цією силою і багато він навчився саме в них. Але коли він зрозумів, що вони використовують її для своїх далеко не благородних цілей, вирішив піти від них. Ці люди не хотіли відпускати хлопця. Після того, як йому все ж вдалось піти, вони довгий час переслідували його, доки Джею врешті не  вдалось позбутись їх. Лише через рік, коли повернувшись додому і побачивши повний безлад там, хлопець зрозумів, що вони знову його знайшли. Навіть, коли він прибув в це містечко, він помічав людей, які за ним стежили. Саме тоді він і вирішив, що повинен ще трохи почекати, щоб не наражати на небезпеку Терезу. Він знову поїхав геть, перед тим сказавши їй чекати. За два роки він їздив то тут, то там намагаючись запутати переслідувачів, і разом з цим більше дізнавався про те, як контролювати власні сили. Так ці два роки Джей провів ховаючись і шукаючи нову інформацію. Ті люди навчили його основам, проте решту він вивчав сам. Хоч його й досі переслідували, він не міг більше залишатись осторонь, бо чим довше він чекав, тим важче ставало Терезі. Джей вирішив повернутись і захищати її від тих людей, якщо прийдеться. Проте, коли він вже жив тут деякий час, то помітив, що ті люди так і не з'являлись. Лише кілька раз хлопець бачив тіні, які крались за ним, проте близько вони не підходили, а згодом взагалі зникли. Тоді Джей вирішив, що вони втратили цікавість і більше не з'являться, але схоже він помилився.

- Я мав розповісти тобі одразу, адже ти теж можеш бути в небезпеці. Пробач. - сказав він, опустивши голову.
- Все гаразд. - Тереза підвелась на ноги. - Але що нам робити тепер? Вони ж можуть прийти будь-коли. Як нам діяти тоді?
- Думаю, ми поки в безпеці. Але не знаю чи надовго. Поки ти нічого не робитимеш, а спокійно продовжатимеш навчання, крім того, тобі ще школу закінчувати.
- Нас переслідує шайка людей, в яких не найкращі наміри, а ти про школу думаєш? Серйозно?
- Терезо, - хлопець підійшов до неї, -  Я справді розумію, що ти хвилюєшся через це, але дозволь мені з цим розібратись самому. Крім того, зараз все гаразд. Поки ми в відносній безпеці. 
- А що, як з тобою щось станеться? Що мені тоді робити? - здавалось дівчина зараз заплаче.
- Терезо, - хлопець всміхнувшись, взяв її за плечі і глянув в очі, - з тобою і мною нічого поганого не станеться, я обіцяю. Ти ж мені віриш? 
Тереза лише кивнула. Вона знала, що Джей не порушить слова. Але все ж ця ситуація лякала її. Вона б хотіла бути такою ж спокійною, як і він, але її сон все ще не виходив з її голови. Що ж, вона має взяти себе в руки, щоб Джею не прийшлось возитись з нею. Лише так вона хоч трохи полегшить йому роботу. З сьогоднішнього дня, вона вчитиметься ще старанніше,  щоб допомогти Джею, якщо знадобиться.