11

Літо для Терези завжди минало швидко, а тим паче зараз, коли кожен її день зайнятий тренуваннями з Джеєм. Їй стало легше контролювати себе, а рука вже давно загоїлась і на ній тепер лише біліють старі шрами. Звісно, проблеми з сім'єю досі були, проте тепер вона мала інший спосіб рятуватись від болю. Вона могла годинами слухати музику Джея і його голос. Він діяв на неї так заспокійливо, їй одразу ставало легше і тепер вона могла забуватись в музиці. День за днем вона вчилась знову і знову, проте в неї досі виходило погано. Джей переконував її, що це нормально і одразу нічого не вийде. Скоро потрібно буде йти в школу - саме цього Тереза боїться найбільше. Втім - це вже ввостаннє. Вона в випускному класі і це її останній рік там. Вона ще не знає, що робитиме дальше, але в неї на роздуми ще цілий рік.
Джей бачив прогрес в навчанні Терези, хоч дівчина поки цього не помітила. Він знав, що легко не буде. Йому нічого не вдавалось десь пів року, а вона може опиратись вже за три місяці. Це не погані результати для новачка, але попереду все ще багато роботи. Скоро почнеться школа, а це означає, що Тереза буде зайнята більшу частину дня. Та й стресу тепер в неї буде вдвічі більше, а це може ускладнити все. Людей, які його переслідували він більше не бачив - а це ще один плюс. Терезі хлопець поки нічого не говорив, а тепер схоже вже і не треба. Попереду в них ще багато роботи, тому інші проблеми їм обом зараз будуть лишні.


Сьогодні дівчина прокинулась в хорошому настрої. В неї день народження. Вона немала сумнівів, що ніхто про це не згадає, проте байдуже. Тереза вирішила, що проведе цей день сама. Для неї це був найкращий варіант. Прийнявши душ і одягнувшись, вона спустилась на кухню. Зібравши в рюкзак все необхідне, вона вискочила за двері і рушила на їхнє з Джеєм місце. Сьогодні його не буде, в нього є якісь справи. Це трохи сумно, проте Тереза зможе зібратись з думками. Коли вона прийшла на місце, то зрозуміла, яке воно тепер пусте без цього дивака. 
Присівши біля дерева, вона взяла в руки книгу. Читаючи, дівчина непомітила, як ззаду до неї тихо підкрадається Джей. В руках в нього був невеличкий торт з свічкою.
- З днем народження! 
Дівчина ледь не скрикнула від переляку і з докором глянула на Джея, на що той лише знизав плечами.
- В мене ледь серце не зупинилось. Не можна так людей лякати.
- Я хотів зробити сюрприз, капризна ти принцеска. Задувай свічку.
- Інколи мені здається, ти вбити мене хочеш. - сказала дівчина, задувши свічку і обнявши хлопця. - Ти ж казав, що в тебе справи. 
- Ну фактично, вони були. Торт сам себе ж не зготує. - він акуратно поставив торт на землю. 
- Ти сам його готував? Та ти прямо скарб. 
Тереза засміялась і підійшла до рюкзака. Хлопець всміхнувся і став їй допомагати. 
- Я просто як знала, - сказала Тереза витягаючи скатертину. - Схоже в нас сьогодні буде пікнік, правда я взяла всього мало, але нам повинно вистачити.
- Хвилинку, - Джей підвівся і підійшовши до дерева, витяг звідти рюкзак. - Я підготувався.
- Доречі, звідки ти дізнався? - Джей лише здивовано глянув на дівчину. - Я про те, що в мене сьогодні день народження..
- А, це... Я ж казав, що знаю про тебе все. - підморгнувши, сказав він.
Тереза лише хмикнула. Скільки раз вона вже це чула. Треба буде й їй розпитати Джея більше. Вона була неймовірно вдячна за те, що він зараз поруч. Хоч як би вона себе не переконувала, всеодно, та все ж присутність хлопця була для неї чималою радістю. Їй було так легко і спокійно з ним. Тереза знала напевне, щоб не сталось, Джей знайде вихід. 
Цей день був її найкращим днем народження за усі минулі. Зараз їй не хотілось думати про погане, чи про те, як їй не хочеться дожити до наступного. Сьогодні цих жахливих думок не було. Вони жартували, їли і ділились історіями з власного життя. Сьогодні Тереза дізналась, що Джей втратив батьків, коли йому було п'ятнадцять і про те, що йому теж було самотньо до того часу поки він зустрів її. Розказав він і про те, що саме його мама обожнювала музику і цю любов передала і сину. Саме вона навчила його гри на піаніно, навчила читати ноти і створювати нові мелодії. Воно проговорили до самої ночі, ще так довго вони часу разом не проводили. Єдине про що Джей поки вирішив мовчати - люди, які його переслідували. Та й крім того, він вже давно їх не помічав, то може вже і не варто турбувати її цим. 
- Що ж, тобі потрібно йти додому. - підвівся Джей, протягуючи Терезі руку. - Твої мабуть хвилюються про тебе.
- Думаю, вони навіть не помітили що мене немає. - всміхнулась дівчина, хапаючись за простягнуту руку. 
Зібравши свої речі, вони покинули свою галявину. Незважаючи на всі заперечення Терези, Джей все ж провів її до самого дому. 
- Дякую за цей день, - сказала вона знімаючи з себе його джинсовку і передаючи хлопцю. - Зустрінеиось завтра і ти будеш змушений розказати мені, коли день народження в тебе. 
- Іди вже, замерзнеш. Будь обережна і спокійних снів. Зустрінемось завтра. - усміхнувся він і повернувшись, повільно пішов вперед.
- Дякую. - прошепотіла Тереза, повертаючись до дверей і відчиняючи їх.