9

- Нові? - дівчина лише всміхнулась. - Буде важко.
- Я звик до складнощів.
- То чому ти вчитимеш мене сьогодні? З чого почнуться сьогоднішні заняття?
- З теорії... - дічина скоса глянула на нього. - І не дивись на мене так. Практика - річ важлива, але ти маєш знати з чим маєш справу.
- То може мені ще й записувати, вчителю? - закотивши очі, відповіла Тереза.
Майже весь день ці двоє провели, розповідаючи один одному проте, що знають про свої вміння. Джей знав куди більше, за Терезу. Це й не дивно. Він два роки вивчав всю можливу інформацію про емпатію, психометрію і телепатію. Знаходив всі схожі випадки, і одного разу ледь не потрапив до сумнівної компанії з схожими здібностями. Але навіть цього було недостатньо. Все, що знаходив Джей не можливо було перевірити, бо інформація не мала джерел. Дещо просто було схоже на чиюсь фантазію. Одного разу в його дім хтось пробрався, але напевне не знайшов того, що шукав. Або ж не знайшов його. Відколи Джей почав шукати, щось про себе, його наче хтось переслідував. Це продовжувалось десь рік. Потім це припинилось так само раптово, як і почалось. Терезі він про це не розказав, щоб не лякати дівчину. Та тим часом, його це хвилювало, бо раптом з нею буде те ж саме. Як тоді він зможе захистити їх обох?
- Щось сталось? - Тереза схвильовано глянула на хлопця, який вже хвилину мовчав, поринувши кудись в свої думки.
- Що? А, ні... Все гаразд. Просто задумався. На чому ми зупинились?
- Ти ж в курсі, що я теж відчуваю твої емоції? І хоч не так гостро, як ти мої... Та все ж, Джей, я знаю, що ти хвилюєшся через щось.
- Це не так важливо, справді. - глянувши на дівчину, він всміхнувся.
Вони говорили майже до ночі, але все ж, їм потрібно було йти. Джей знову провів дівчину додому. І пішов додому, лише тоді, коли переконався, що та увійшла в дім. 
Лише підходячи до власних дверей, він згадав, що не віддав Терезі плеєра з музикою. 
Це вперше за довгий час Тереза повернулась додому так пізно. Відчинивши двері, вона хотіла швидко проскочити в свою кімнату. Проте, схоже сьогодні скандалу було не уникнути. Знову сварка з мамою, знову ці крики і звинувачення у всьому підряд . Знову сльози і біль. Не фізичний, але від цього ще гірше. З легенів наче вибили повітря. Дівчина відчувала, як починає задихатись. А разом з цим прийшло відчуття гніву. Чому саме зараз. Все ж було добре останнім часом. Чому сьогодні все інакше? Ось, чому вона ненавиділа, коли все було добре. Після цього доброго, завжди все закінчувалось криками. Дівчина розуміла, що сили в неї майже не лишилось, тому ігноруючи маму, просто почала підніматись сходами наверх. Тільки б дістатись своєї кімнати. Зачинивши за собою двері, вона взяла зі столу ніж. Глянувши на лезо, згадала обіцянку, яку просив дати Джей. Вона так йому і не пообіцяла, бо знала, що рано чи пізно порушить слово. 
- Ненавиджу, - з цими словами дівчина протягнула лезом по руці. 
Поріз був не глибоким, проте біль фізичний, трохи втихомирив той, що стискав її легені. Сповши на землю, дівчина почала схлипувати. Чому все завжди закінчувалось так? Кілька днів все чудово. Всі вони прекрасна дружня сім'я, в якій панує любов і взаєморозуміння, а тоді наче щось міняється. І здається, лише вона не розуміє в чому справа. То що насправді не так? Її батьків наче щось змушує мінятись. Дівчина так і заснула, спершись спиною на стіну і сидячи на землі. Кров перестала сочитись з рани, а сльози помалу висихали на обличчі.
Джейк зрозумів, що щось сталось. Щось з Терезою відбувається просто зараз. Їй погано і він відчуває це. Але як? Невже їх зв'язок став ще міцнішим? Але чому? Він хотів було вже бігти до дому Терези, але вчасно зупинився. І що він би зробив? Вибив двері і забрав Терезу з собою? Ні, це божевілля. Не зараз, коли за ним ще можуть стежити. Він відчував, що дівчина заспокоюється, мабуть вже спить. Він запитає її завтра. Придумає щось для неї.



Прокинувшись зранку, Тереза ледь розплющила очі. Голова боліла. Все тіло боліло, від незручної пози в якій вона спала. Підвівшись, вона пішла в ванну. Побачивши себе в дзеркалі, дівчина жахнулась. Сльози так і засохли на обличчі, а очі були червоні. Перевівши погляд на руку, вона побачила засохлу цівку крові. Невже вона справді ось так заснула? Швидко вмившись, дівчина спустилась вниз. Нащастя, вдома нікого не було. Через кілька годин, вона зустрінеться з Джейком і все буде добре.
- Джей! Моя рука... Він не має її бачити. Що тепер робити? - лише зараз дівчина зрозуміла, що йому збрехати не вдасться. Він єдиний, хто знає про справжнє походження цих шрамів. Він одразу все зрозуміє і буде розчарований.
Дівчина прибралась вдомі, щоб швидше згаяти час. Зібравши в рюкзак все неодхідне і накинувши джинсовку, в надії прикрити свіжий поріз, вона вибігла з дому.
Джей вже чекав її на галявині. Він сидів, спершись спиною до клену. Закривши очі, він здається слухав музику. В нього був такий спокійний і теплий вираз обличчя, тож Тереза подумала, що хлопець спить. Вона вперше бачила його таким умиротвореним. Вона повільно підійшла ближче і присіла навпроти хлопця, розглядаючи його. 
- Цікаво, звідки взялась ця срібна прядка, - прошепотіла дівчина, простягнувши руку до волосся хлопця. І різко забрала її назад, коли той розплющив очі.
- Прийшла? Вибач, не хотів злякати.
- Я не злякалась, - сказала дівчина піднімаючись, проте її різко схопила за зап'ястя і повернули назад на землю.
Взявши перелякану дівчину за плечі, Джей наблизився до неї і його очі опинились одразу навпроти її. Коли дівчина спробувала вирватись з його рук, від лише сильніше стисув пальці, залишаючи її на місці. Хвилину, вони дивились одне на одного. Тоді Джей вирішив перервати тишу.
- Ти нічого не хочеш мені розповісти?
- І що я маю розповідати? Відпусти! - знову сіпнулась дівчина, проте Джей лише трохи послабив хватку.
- Невже, - нахиливши голову в бік, він знову глянув на неї. - На вулиці така жара, а ти взяла джинсовку. Так холодно? 
- Я... Я просто...
Хлопець не став слухати до кінця, а схопивши Терезу за руку просто підтягнув рукав, відкриваючи свіжу рану...
- А тепер, я слухаю... - все ще тримаючи дівчину за руки, сказав хлопець.