Вступ

Коли все закінчиться
Ненавиджу... Абсолютно кожну мить і хвилину... Кожен рік, день, годину і кожну довбану хвилину!!!
- Хіба не було щасливих моментів? Завжди лише погане?
- Щасливі моменти? - засміялась дівчина,- о... звісно... аякже..вони були і їх я ненавиджу ще більше!
- Чому? Хіба вони не приносили радості? 
- Вони давали надію... - дівчина опустила голову і знову засміялась.
   
Здавалось в цю мить їй залишалось лише плакати, але сліз не було вже давно, як і сил боротись. Коли ж все почалось? Мабуть в ту хвилину, коли літнього ранку на світ з'явилась вона. Не в тому місті і не в той час. Здається це був чийсь злий жарт... 
  Тереза народилась в звичайній сім'ї і росла проживаючи звичайне життя, яке їй не належало чи то принаймі вона так думала. Все своє свідоме життя дівчина почувалась так, наче не в своїй тарілці. Наче це не її світ, не її життя... Рідні здавалися такими чужими, а друзі... Що ж, їх в неї не було. 
   Дівчина з'явилась на світ на світанку серпневого дня. Здавалося попереду ще одне щасливе життя. Та все складеться зовсім не так. Але поки Тереза маленьке зеленооке дитя, і в неї доволі щасливі перші роки життя. Її щира радість, коли їй подарувати золоту рибку і веселі покатушки на татових плечах. І ніжна лодоня мами на щоці, коли та вложувала її спати. Пригоди з єдиним другом, який завжди був поруч. Ці спогади глибоко засіли в голову Терези і згодом робитимуть їй невимовно боляче. Але поки це веселі літні дні, сніжні зимові дні, які проходять нестримно швидко. А Тереза підростала, і настав час іти в школу.