РОЗДІЛ 3

Наступного ранку вона отримала неочікуване повідомлення: «Привіт! Ти ще спиш? Як тобі ідея прийти до мене сьогодні на чаювання?».

Невже Даніела знайшла нову подругу? У неї одразу ж покращився настрій. Вона скочила з ліжка та побігла до тітки хизуватися. 

— Стефі, доброго ранку! О, ти вже снідаєш? Як давно ти прокинулася? 

— Не так давно. Сідай, сирнички спробуй. 

— Стефі, я така рада. Я вчора познайомилася з дівчиною з цього підʼїзду, вона мене кличе до себе сьогодні.

— Як швидко ти знаходиш друзів. — Стефі це здивувало, бо вона мала плани на сьогоднішній день разом з Даніелою. 

— Так, це для мене вперше, щоб я так швидко познайомилася з кимось. Але ця дівчина здалася мені дуже привітною, тож можна я сьогодні піду до неї? — ці слова так молитовно вискочили з вус дівчини. Тітка Стефі розчулилася і не знала, що сказати.

— Ох, ну що я тобі можу сказати. Взагалі я сьогодні мала на тебе плани. Хотіла пройтися по магазинам та придивитися щось новеньке до новорічних свят. Але якщо ти так хочеш…

— О, люба Стефі. Я приїхала до тебе, щоб проводити час разом. Я дуже хочу піти з тобою, але й з Настею я хочу подружитися. — дівчина зітхнула, — Давай зробимо так: зараз ми поснідаємо та підемо на шопінг. А з Настею я можу і ввечері зустрітися. Добре? 

— Добре, тільки розкажеш що це за Настя така? 

— Та звісно! 

***

Після продуктивного шопінгу Даніела зібралася йти до Насті на чаювання. Вони цілий день обговорювали цю подію. Домовилися на вечір. Мають прийти ще три дівчинки: Олена, Марія та Катя. Одна з дівчат запропонувала чудову ідею - одягнутися в різні кольори та принести щось до чаю обраного кольору. Даніела обрала фіолетовий. 

На щастя, ще вдома вона викупила прекрасну вʼязану фіолетову сукню, що підкреслювала її блакитні очі та чудово підійшла до темного волосся. До чаю вона вирішила купити пʼять шматочків лавандового чизкейку в найближчій пекарні. 

— Все, Стефі, я побігла! 

—Добре, золотце, гарного вечора!

—Дякую!

Даніела накинула своє пальто, глянула в дзеркало та вийшла з квартири.

***

— Привіт! — перед Даніелою відкрилися двері та вона побачила Настю в зеленому костюмі. Її світлому волоссю цей колір безмежно пасував.

— Привіт! Можна увійти? 

— Звісно! Ще питаєш? Ми тебе давно вже зачекалися! Цікаво що ти принесла для кольорового вечора.

Даніела зняла чоботи, вручила Насті своє пальто та пройшла до вітальнію Вже було чутно розмови інших дівчат. І як їй тепер так увійти? Вони всі знайомі між собою, а вона буде відчувати себе зайвою. 

Даніела вирішила не думати про такі дурниці. До того ж Настя стала її підганяти, бо йшла за нею.

— Привіт дівчата!

— Привіт.

— Привіт. — щось дівчата не виглядали такими привітними як Настя. Але нова подруга знає як вирішити ситуацію:

— Дівчата, давайте я вас всіх познайомлю. Це Даніела, моя нова знайома. Ми познайомилися вчора. Вона приїхала на різдвяні канікули, тепер деякий час буде жити тут. Ще й у цьому підʼїзді. Нарешті до нас хтось нормальний заселився, з ким можна потусити.

Дівчата роздивлялися Даніелу, наче вона була картиною в галереї. Але зрозуміло чому. Вона поставила себе на їхнє місце. Дівчина зрозуміла, що поводила б себе так само. Головна її задача зараз знайти з ними спільну мову, щоб дівчата її запамʼятали. 

Поки вона думала, Настя почала знайомити Даніелу з іншими.

— Такс, цю дівчину звати Катя, вона сьогодні у нас в блакитному. До речі, це була її ідея одягнутися в різні кольори.

— Привіт, гатрна була ідея, мені сподобалася. 

— Дякую. — впевнено відповіла дівчина.

— В рожевому прийшла Марія, а в червоному Олена. — дівчата привітливо посміхнулися Даніелі на знак знайомства. — Тож, я всіх представила. Давайте тепер перейдемо до головної частини цього вечора. Відкривайте свої пакунки! А я поки поставлю чайник.

Марія на стіл виставила коробочку з малиновими моті (японськими солодощами з рисового борошна). Катя принесла з коридору блакитний пакет, з якого дістала пакунок з свіжими ягодами - лохиною. Потім настала черга Даніели представляти свої солодощі. Вона поставила на стіл пʼять шматочків чизкейку лавандового кольору, що ідеально пасував до її сукні.  

Настя поставила на стіл піцу та чайник зеленого чаю: 

— Дівчата, ви всі так постаралися, я дуже задоволена такою підготовкою. Давайте сфотографуємо сьогоднішній стіл, всі десерти такі гарні. — мовила вона.

Олена не показувала її пакунок до кінця. Хоча вона посміхалася найширше. 

— Дівчата, гляньте, що я принесла. Це звісно не десерт, але має нам сподобатися. 

Вона пішла до свого рюкзаку. І дістала скляну пляшку.

— Ніколи не повірите з якими пригодами я його купувала. Але факт тому що це червоне напівсолодке вино зараз зі мною мене радує. Тож хто буде?

Даніела злякалася. Вона ніколи не пила алкоголь до цього. Їй ніколи не видавалося нагоди потрапити до компанії, котра пила будь-які спиртні напої. Пити це взагалі правильно? Ми ж неповнолітні? А якщо хтось інший помітить? А якщо тітка дізнається?

— Дівчата, я звісно вас гукала на чай. Але вже дістаю стакани. 

Вона розставила на стіл пʼять фужерів. Дівчата всі разом погодилися пити. Але все ж Даніелу не відпускало дивне відчуття, ніби щось погане станеться якщо вона випʼє. 

— Та нічого не станеться. Якщо всі пʼятеро випʼємо, то взагалі не спʼяніємо. Тут по два ковтки на кожного вийде. Тож давайте спробуємо. Так хочеться відчути вже себе дорослою! 

«Хіба дорослість виявляється в питті алкогоголю?» — подумала Даніела, але нічого не сказала дівчатам. Вона не хотіла, щоб вони подумали, ніби та - зануда.