РОЗДІЛ 2

– Дано, люба, як давно ми з тобою не бачилися. Чому ти так довго підіймалася? Я дочекатися не могла, щоб тебе побачити. – тітка Стефі як завжди в своєму репертуарі. Вона любила обціловувати племінницю, особливо коли нафарбує губи червоною помадою.

Даніелі здавалося, що жінка залишить свої звички при собі, бо приїхала до неї вже не дванадцятирічна дівчинка, а одинадцятикласниця, що має серйозні погляди на життя та безліч розумних думок в голові.

– Стефі, привіт! – дівчина називала тітку по-імені, бо та не сприймала іншого звернення, – Я теж рада тебе бачити, але давай цього разу уникнемо традиції. Я після дороги відчуваю себе як ганчірка, котрою пил витерли. 

– Ох, племіннице, яка ти недоторкана стала. Мене це ображає! А ну ходи сюди. – вона розкрила руки для обіймів.

Вони поцілувалися в щічки чотири рази. Тітчина помада залишилася на щоках дівчини. Як очікувано…

***

Після вечері мама та Макс поїхали далі, а дівчина залишилася розповідати тітці свої останні новини. 

– В школі все як завжди, вчителі завалюють завданнями та контрольними. Ходжу на уроки хореографії, завдяки цьому можу залишатися такою стрункою, як зараз є!

– Молодчинка. Мамаговорила, ти їздила до тата?

– Так… – Даніела посумніла.

– Нумо дівчино, що сталося?

– Справа у тому, що у мого батька нова сім’я, не заперечую, що мама теж багато з ким зустрічалася, та й зараз Макс постійно проводить час у нас вдома. Але мені деколи здавалося, що я зайва в тій сім’ї. Тато переймається своєю новою дружиною та сином. Вони разом так весело проводили час, а я просто споглядала за цим з боку. Одного разу була ситуація з рестораном куди ми мали піти. Як ти думаєш де всі вечеряли, в тому що запропонувала я чи мій брат? Звісно у тому, що запропонував брат. Бо він менший. А те, що я ненавиджу японську кухню, ніхто навіть слухати не став. Така ж ситуація була з фільмом на вибір. А у тата було єдине виправдання: “Він ще маленький!”. Та все нічого, якби не його нова дружина. Як мені пощастило, що я так надовго залишилася у них тільки цього разу. Якщо б я приїхала у молодшому віці, то не витримала б. 

– О, дитино, не засмучуйся. Найголовніше, що у тебе є родина. Твій батько звик до того, що ти у нього далеко. Я його знаю, він завжди таким був, робив лише те чого від нього очікують. Зараз у нього нова сім’я. Нова дружина стала його пріоритетом, тому він і опирається на її думку. Найголовніше, що він порядний, він тебе повністю підтримує фінансово. Це великий подвиг, як для чоловіка в наш час.

Даніелі було дивно чути такі слова. “Тато мені потрібен лише для фінансової підтримки, чи що?” – подумала вона, але не стала цього виголошувати. Вона бачила як тітка намагається її втішити, то залишимося на цій ноті.

– Можливо й так, може бути, що батько зайнятий та не може уділяти достатньо часу обом дітям. Я зрозумію, до того ж мені скоро сімнадцять, колись потрібно дорослішати та сепаруватися від батьків.

– О, сонечко, ні! Ти взагалі не так все собі зрозуміла. Твої батьки завжди з тобою, вони завжди тебе підтримають. Але у кожного свій фокус. Твоя мати завжди тебе підтримувала морально, вона в тобі виховала цю чуйність та щирість. А тато це та фінансова складова твого життя, що моя сестра не завжди може дати. Складно їм обом, але вони вирішили розділити обов’язки.

– Так, я все розумію, але ж мама також ходить на роботу, має зарплату та фінансово підтримує наше життя. – сказала, як відрізала.

– Даніело, це вже не наша справа, як дві людини розділяють свої обов’язки. Але на майбутнє дам тобі пораду: слідкуй за своєю сім’єю та винось тільки найгарніші риси. Те, що тобі не подобається - змінюй. І навіть не вагайся, це твій вибір і твоє життя. Коли в тебе буде партнер, ти маєш бачити в ньому лише найгарніші риси. Якщо ти побачиш оті погані звички, що тобі не подобаються - це не твоя людина, тобі з ним буде не комфортно.

Мама Даніели та тітка Стефі - сестри-близнюки. Однакові як дві краплі води. За розповідями у них була одна кімната, одна школа, одна компанія друзів - все було однакове. Та одного разу тітка познайомилася з львів’янином та переїхала жити до нього. Коли мені було шість, він тяжко захворів, відтоді Стефі живе одна. Даніела з мамою частенько приїжджали до неї у гості. Але останні роки чомусь постійно не виходило навідатися. 

Вона немає ні дітей, ні інших племінників, окрім Даніели. Тому голубить свою ріднюльку як може. Тепер, коли поряд мами немає вона вбачає в тітці своє коріння. Все ж мама та Стефі мають більше схожості, ніж дівчині здавалося.