Це тільки початок. Правдива історія. Левко.

Так-так-так, ну що, похнюпили носа? Ви думали, що я днями і ночами в пекельних муках сконав у вуйка в підвалі? Якби ж то. Сяк-так почнемо по порядку. Як ви вже здогадалися, наш віщун грався не тільки з моєю тіткою, правильніше — пратіткою, а й із батьком. Не скажу, що легко дається мені називати зілляра татом, але якби не він — ну, ви зрозуміли: читали ж Дарвіна, виживає найсильніший. Помирати я точно не хочу.
Ну що ж, почнімо із зародка правдивої історії, бо про тридцятилітнього домогосподаря вже неактуально завдяки моїй другій тітці — тітоньці Катерині Крил. Якось так сталося, що наразі в мене їх дві. Одарка — пратітка, до біса страшна, як лише може бути смерть. Ах, це ще довга історія… Усе затіялося приблизно так:
Коли риба виповзла з моря… ну… з води ж пішло життя, тож чалапала вона і враз відкрила очі. Та «відкрити очі» — це метафора. Пришвидшимо? Тож це те, що зараз є людиною… Зрозуміло, що світ ділиться на добро і зло? Ха-ха-ха, ви подумали, що я це скажу? Цю філософію залиште на домашнє завдання. Ні, вона побачила та відчула закони. Закони Землі. Як пояснити? Я ж не Ньютон, і яблуко не впало мені на голову чи куди там. «Нічого не береться з нічого» — зараз же зрозуміло, так? Тож як так сталося, що на світ з’явився такий, як я? Про пелюстки і тичинки ми промовчимо, та й інші версії вже зовсім фантастичні.
Було б добре, якби хтось приніс мені води, а то в тій «ямі» я вже засидівся. Пив воду вчора, коли Волод прийшов провідати перед сном, гарно так сказати «на добраніч» своїй дитині, хоч і тримає її закованою важкими ланцюгами. Батько сяяв від щастя: він побував на якійсь імпрезі, і з його голосу я дізнався, що весело там було, не те що тут. Легка злість у моєму йойканні все ж присутня, так би мовити, є на це причини. Спрага, наприклад. Вона все-таки мене мучить так само, як біль Неда від удару Дари. А тітка ще та дамочка. Я чув, як вуйко — усе не можу звикнути — як містер Нед покидав маєток, і я знаю, чому.
Я ще не став Урсулосом. А що, якщо я скажу, що все почалося 1910 року і всі ці перекази Бояна вели мого батька саме туди?