2. Нові горизонти на уламках

Але процеси що повністю змінять світ тільки розпочинались в цій частині Євразії.

Відразу після російсько-української війни, між США та Європою з однієї сторони та Китаєм з іншої було укладено угоду про військове невтручання в процеси, що будуть відбуватися на  території Росії, проте великі держави зберігали політичні та економічні впливи на нові політичні утворення, що виникли на цих територіях і намагались поширити зони свого впливу якомога далі.

Почалась нова холодна війна між Заходом на чолі з США та глобальним півднем на чолі з Китаєм за впливи та ресурси колишньої РФ. Проте реальний фізичний та військовий контроль над цими територіями мали тільки українці.

Справа в тому, що одразу після перемоги і навіть під час кінцевої фази війни, українськими силами оборони було сформовано сотні невеликих загонів а також ДРГ, основною метою яких було проникнення під час останньої фази війни на територію РФ і взяття під контроль ядерних об’єктів на території ворога, виведення з ладу комунікації та утворення альтернативних офіційній владі РФ центрів влади і впливу, які б приймали рішення на користь української держави. Такі загони часто наповнювались людьми з національних російських батальйонів, що були сформовані ще в перші роки російсько-української війни і діяли на стороні сил оборони України. В подальшому після виконання першочергових задач на території колишньої РФ, а саме захоплення і переведення в не бойовий стан військових ядерних об’єктів, такі загони поступово поширювали свій контроль на громадські ядерні об’єкти, такі як АЄС, спеціалізовані інститути, кар’єри, сховища зберігання та захоронення ядерних засобів, заводи-виробники як ядерної зброї так і збірок для цивільних АЕС. Кількість таких об’єктів постійно збільшувалась і в такі загони почали вербувати колишніх військових армії РФ, що перебували на території України і готові були долучатися до будівництва нових держав, які утворювалися на великих територіях колишньої РФ,  цих державних новоутворень загалом було більше двадцяти, але кількість їх постійно змінювалася в силу політичних та економічних процесів що відбувалися на цих територіях.

Отже в дуже короткий період з невеликих спеціалізованих загонів були сформовані фактично регіональні армії, які згодом перетворилися в національні армії тих нових національних і територіальних утворень що лавино-подібно утворилися на території колишньої РФ. Озброювалися ці армії українською, трофейною російською, та зброєю що знову почала вироблятися на вцілілих та відновлених військових заводах РФ. Очільниками та вищим керівництвом цих бойових формувань завжди були українці – вихідці зі збройних сил або спецслужб України, середній командний склад був сформований з колишніх представників національних батальйонів що воювали на стороні України, а нижчий командний склад і рядові були зі складу російських полонених або заново-завербованих представників нових територіальних утворень. Фактично на початку ці армії здійснювали повний контроль територій та були основним джерелом влади на місцях, керуючи цивільним життям через військові комендатури. Особливих зіткнень між такими арміями не спостерігалося, тому що вся координація і керівництво такими угрупованнями йшло з Києва. Фінансування таких армій проходило за рахунок торгівлі місцевими корисними копалинами, військових зборів з цивільної економіки, та трансферів між заново утвореними суб’єктами. Москва та інші крупні адміністративні центри втратили свою роль, все більше і більше зростала роль регіональних ресурсних центрів.

Спочатку рівень життя на цих територіях помітно впав, це спричинило масову міграцію, та загалом колишня РФ втратила порядку 30-40 млн осіб  свого населення, проте через деякий час політика нової влади на відновлення національної свідомості територій, відновлення мови, культури, традицій, відновлення регіональної економіки призвели до зростання рівня життя та повернення деякої частини населення. Окрім цього в нових державах була запроваджена політика вивчення правдивої історії, засудження геноцидної політики колоніальної російської імперії, СРСР, РФ, це займало велику частину освітніх програм та ідеологічних програм запроваджених новою владою. Також помітною частиною бюджету для новоутворених суб’єктів були кошти, що раніше витрачались на армію РФ, ядерні сили, флот, авіацію. Фактично колишня армія РФ як єдиний стратегічний організм припинила своє існування, цим територіям більше не потрібно було фінансувати глобальне стратегічне протистояння і вони змогли зосередитися на своїх нагальних життєвих потребах. Проте ці утворення не були незахищені зовні, їх захищали дрони і українські ПВК (приватні військові компанії) але про це згодом.

Чому навколишній світ погодився на такий фактичний стан речей, що утворився на територій колишньої Росії після перемоги України в російсько-українській війні? По-перше Україна фактично контролювала ядерні об’єкти колишньої РФ, що унеможливлювало розповсюдження ядерної зброї або ядерних матеріалів в світі, по-друге українські сили перевели в не бойовий стан другий ядерний потенціал в світі, по-третє  Україна запропонувала відкриту систему обліку та контролю всіх ядерних об’єктів на території колишньої РФ, що суттєво знизило загальну загрозу ядерної війни в світі. Іншим суттєвим аспектом, що запропонувала Україна, було те що вона організувала ефективний контроль цих територій – українці добре знали російську мову, історію, традиції, менталітет і проблеми що існували впродовж століть на цих територіях, окрім цього Україна мала досить велику діаспору в колишній РФ, що була здебільшого асимільована, але в період культурного відродження дуже багато українців згадали своє національне походження, почали вивчати мову і стали одним із чинників на які спирався український контроль на цих територіях. Жодна інша країна в світі, що здатна контролювати такі території не мала подібних переваг, а втручання одного з полюсів в ці питання призвело б до зміщення глобального балансу, військової напруженості планетарного масштабу, та потенційно негативно вплинуло б на розвиток світу в цілому.