Розділ 29

Я лежала на ліжку. Млосна ейфорія досі трусила моє тіло, але попри це треба було розв'язати питання з Владиславом. Надіялася що він мені повірить, бо якщо ні, то буде надзвичайно важко.

Мої руки ледве витягнули телефон із сумочки. Він був вимкнений. У нього сіла батарея, тому мені довелося швидко приєднати його до зарядного пристрою та увімкнути.

Як тільки засвітився екран смартфону, то він став сходити  з глузду. Мені приходили повідомлення на всі соціальні мережі, які тільки в мене були.

Звісно, що автором усіх був Влад. Я навіть не стала дивитися їх, а одразу зателефонувала йому.

- Зоє, якого чорта! - кричав він на всю потужність. - Я тут собі волосся на голові рву! Телефоную твоїй матері! Не можу знайти собі місця! Думав, що з тобою щось уже лихе сталося! Чого у тебе був телефон поза зоною?  Чому ти так пізно прийшла додому?

Хлопець був неймовірно злим. Ніколи таким не бачила, а точніше не чула, Влада.

- Я була у Яни, а мій смартфон сів, тому не могла тобі зателефонувати, - спокійно говорила я. - Вибач, що так сталося.

- Вибач? А ти не могла взяти у неї телефон та подзвонити мені? Ні? Не здогадалася? Ви багато пили?

Я мовчала. Ну що мені йому казати? Чорт! Оце вляпалася...

- Зоє?

- Так, я напилася, як свиня та забула подзвонити! Вибач мені, але я дійсно не хотіла, щоб так сталося! - також підвищила я голос.

Владислав замовк. Він витримав коротку мовчанку, а потім сказав:

- Гаразд, але вдома ми обговоримо цей випадок. Я не хочу, щоб таке повторювалося.

- Як скажеш, - буркнула я.

- Ти взагалі, як?

- Хочу спати.

- Тоді лягай, - спокійно відказав він. - Я тебе кохаю.

- І я тебе кохаю, - відповіла Владиславу, а було брехнею, яку він не помітив.

Після цього наша розмова припинилася, і я далі стала думати про Максима та про цей незабутній вечір. Як же хотілося знову його повторити. Відчути його губи, тіло, кохання…

Мій ранок почався о восьмій годинні. Я одразу побігла в душ. Тепла вода трішки привела мене до ладу та добряче освіжила голову. Тепер мій мозок чітко розумів, що сталося учора - почався новий етап у житті.

Максим відвоював моє серце. Я вірила, що скоро ми будемо разом.

- О, блудна дочка, - весело пролепетав батько, коли я зайшла до кухні.

- Не кажи так дурного, - буркнула мама, яка готовила сніданок. Якщо вірити запаху, то вона смажила м'ясо - куряче філе.

- Я не ображаюся, - сіла за стіл.

- Багато випила? Так? Мама казала, що ти під ранок додому завалилася...

- Ага, і була неймовірно вгашена, - хитнула головою та усміхнулася. - Які ще питання?

- Та ніяких, - зніяковів він.

- Ну тоді добре...

- Спустися у гараж та принеси банку огірків, - зненацька сказала мама.

- А для чого влітку консерви відкривати? – запитав батько. - Христино, ти також вчора чимось алкогольним розважалася ?

- Ти дурбецало, чоловіче мій! Треба відкрити одну банку, щоб перевірити чи нормально партія вийшла! - підвищила голос вона.

- Гаразд, не кричи, - пробурмотів батько. - Зараз принесу. Бо оце вже паніку робиш.

Мама провела  батько поглядом, а коли двері квартири зачинилися, то він моментально впав на мене, мов щось важке. Мої нутрощі моментально схололи.

- Я знаю, що ти цю ніч була не в Яни, -  озвучила вона серйозним голосом.

- Із чого ти таке взяла? Я розважалася в подруги...

- Зоє, не обманюй мене, - перебила вона. - Мені вже доклали, що вчора Яну забрав додому чоловік, а до тебе за столик сів, якийсь дуже вродливий незнайомець. Також мені розповіли, що ви танцювали, цілувалися, а потім взагалі зникли. Зоє, як це розуміти? Звісно, ти це вільна… Але всьому є межа!

Я відчула, що мої щоки загорілися червоним вогнем. Все-таки у тому закладі сиділи знайомі мами, які оперативно злили їй інформацію. Гади…

- Хто тобі таке розповів? - запитала я.

- Яка різниця. Зоє, поясни мені ситуацію.

Мені дуже не хотілося ділитися з нею цими подіями з життя, але довелося… За три хвилини я коротко розповіла всю ситуацію та навіть згадала день народження Влада, із якого це все почалося.

- Я просто шокована. Зоє, ти розумієш, що так неправильно! Дитино, про що ти думала у той момент? Ти розумієш, що якщо... Я навіть не знаю. У мене просто нема слів.

- Мамо, я його кохаю. Ми хочемо бути разом, але зараз нам треба ховатися. Це тимчасово, а потім...

- Зоє, - перебила мене матір. - Я хочу, щоб у тебе все було добре, але зараз ти твориш дурню. Не можна однією, вибач за слово, дупою сидіти на двох стільцях – впадеш!

- Я буду обережною, - запевнила я її та продовжилася. - А хто тобі розповів про мене?