Розділ 14

Як я зрозуміла, що це був дійсно Максим? А дуже просто!

Він написав мені у соціальних мережах, в яких ми вже понад рік друзі та вітали одне одного з Новим роком та іншими святами.

- Привіт. Як ти після гулянки? Лариса жартує, що досі п'яна. Тобі від неї  «привіт».

Я читала ці три речення та просто не вірила написаному. Цей нахабний блондин питав, як у мене справи та ще передавав привіт від дружини. Мені здавалося, що це вже занадто. Зухвалий перебір!

- Привіт. Вчора було погано - ледве врятувалася активованим вугіллям та мінералкою. Також передавай Ларисі «привіт».

- Але зараз краще? Скажу, як прийде з роботи.

Я здивовано підняла брови. Передасть, як повернеться...

Невже біля нього нема дружини, і він просто вирішив мені написати? Тут точно щось все не дуже чисто.

- Так. Ось навіть сиджу з бокалом вина, - відправила  йому таку відповідь.

- Із Владиславом п'єш?

- Ні, сама. Він до матері сьогодні поїхав.

- І коли повернеться? - не очікувала я таке запитання.

- Ввечері. А що?

- Та нічого, - швидко відписав він.

Я десь хвилину просто дивилася на екран. Мене брали сумніви щодо наступних слів, які крутилися у моїй голові. Хотілося запитати про квіти та решту, що трапилося, однак дуже вагалася, але потім швидко настрочила:

- Що означає той букет, який ти мені відправив?

Максим щось дуже довго шкрябав. Можливо хвилин десять. Я весь цей час горіла від цікавості, бо навіть не могла уявити, що він там міг мені написати.

Ніколи так у житті не чекала повідомлення, як зараз. Як на зло, час тягнувся, мов резина. Все немов застигло...

Нарешті прийшла відповідь, але вона мене глибоко розчарувала. І навіть образила.

- Який букет? - прийшло лише два слова.

Ну не нахаба?

Я так до цього перебувала зовсім не у гуморі, а зараз взагалі капут! Він зовсім має мене за дурепу?

- Не знущайся! - надіслала йому.

- Я нічого не знаю, проте ти говорила, що тобі подобаються ромашки. Життя бентежне.

Я читала ці речення, які одразу прийшли після мого обурення. Максим зухвало тікав від відповіді. Мабуть, він боявся, що його телефон візьме Лариса. Але він написав слово «Життя». Мені все стало зрозуміло.

- Учора прийшов букет на нашу адресу, - стала я також відповідати дивно.

- Від кого?

- Не знаю від кого. Мабуть помилилися, бо шукали дівчину на ймення - Життя.

- Цікаве ім'я.

- Ага - відписала я. - Гадаю, як би Життя побачила той букет та його реального відправника, то б подякувала йому.

- А може вже подякувала, - відписував Максим.

- Хто його знає. Гадаю, що той, хто подарував їй букет, має до неї глибоку симпатію або це вибачення за щось...

- А якщо він ще сам не знає, що саме хотів цим сказати?

Моє серце різко стало битися зі швидшим ритмом. Попри те, що наше листування зараз дуже дивне, але я чітко розуміла, що він мав на увазі.

Він ще сам не знав.

Господи!

Невже...

Я не вірила.

- Мабуть, Життя не розуміє, що коїться навколо неї. Гадаю, що тій дівчині зараз дуже важко, - написала я та чекала відповідь із нетерпінням.

- Так, але не знаю чи щось у них може вийти. Якось дуже багато проблем навколо та обставин, які зупиняють. Треба час, щоб тверезо розібратися у всьому...

- І довго?

Максим почав щось знову довге писати. Я знову відчула, як все всередині переверталося, але  хлопець вирішив знову познущатися. Він відправив наступне:

- Гадаю, що Життя має все забути.

Ці слова вкололи мене у самісіньке серце – гострим шилом. Стало якось боляче. Виходить, що для нього це нічого не значило. Ці ромашки вибачення за те все, що було…

 Хотілося заплакати.

- Мабуть, так буде краще, - відписала я, відчуваючи, що мої очі вже вологі.

- Так, - відправив Максим повідомлення та вийшов із мережі.

Я поклала смартфон на ліжко. І чому мені так погано? Невже мало бути якось не так?

Ні.

Все правильно.

У Максима була дружина, а у мене - Владислав. Ніхто не мав руйнувати те, що зараз у кожного було.

Однак дуже боляче. Так недобре, що я випила сама пів пляшки вина та почала плакати.

Не хотілося цього визнавати, але моя підсвідомість бажала деяких змін. Їй набридла одноманітність. Вона захотіла емоцій та абсолютно змінити життя.

Максим був для неї солодкою надією, але нічого не станеться. Я надалі стану чекати пропозиції від Владислава, який, мабуть, зараз вдома наминав другу тарілку вареників зі сиром чи картоплею.