Глава 45

Після тої картини з дівчиною, що розгорнулася в магазині перед моїми очима, я пішла геть з того місця. Наступні пів години мозок прокручував історію з тією Лілією. Мені надзвичайно сильно шкода тієї дівчини. Нещасну змушували вийти заміж за людину, яка їй не до вподоби, щоб розпрощатися з кредитами батька. Мабуть, це найгірше, що могло статися.

Час у торговому центрі пролетів швидко. Я навіть не встигла клацнути очима, як треба було бігти на зустріч. На щастя, мої ноги вчасно донесли мене до кафе, де біля дверей я зустріла Вікторію.

За місяць відпустки ця доволі висока дівчина добряче загоріла. Її шкіра набула приємного бронзового відтінку, який гарно поєднувався з її карими очима та довгим каштановим волоссям.

Зараз моя подруга мала неймовірний вигляд. Вона і без того завжди вражала собою, а нині відпочинок пішов їй на користь.

- Привіт, - обійняла вона мене. - Давно тебе не бачила! Ти наче схудла? Яку дієту практикуєш? Давай розповідай, бо мені також треба декілька кілограмів викинути зі свого організму, бо талія не настільки тонка, як хочу.

Я усміхнулася. Дієта. Я ніколи в житті їх не дотримувалася, а ось Віка любила інколи зайнятися садомазохізмом та цілий тиждень їсти без солі гречку чи рис.

- Моя дієта - це цілковиті нерви, - сказала я.

- А ось нервуватися дуже шкідливо - рано з'являється зморшки. Тому кидай таке дурне заняття.

- Хах, буду намагатися.

Всередині ми сіли у затишному місці та замовили суші та якийсь коктейль. Спочатку наша розмова почалася з розповіді про відпустку Вікторії. Ця дівчина за місяць встигла відвідати п'ятнадцять країн та витратити цілу гору грошей. Також вона отримала велику кількість незабутніх емоцій.

- В Італії просто неймовірно. Я каталася на білосніжній яхті під оксамитовим сонцем та пила місцеве вино. Біля мене ходили неймовірні красунчики, що просто не передати. Таких я тільки у кіно бачила, - говорила Вікторія.

- Мені аж заздрісно, а не думала до когось підійти та познайомитися ближче?

- Краса, то таке. Вони офіціанти, а навіщо мені з ними зв'язуватися? Звісно можна було на один раз, але я сильно незалежна, щоб так одразу кидатися на чоловіків.

- Однак рано чи пізно тобі доведеться створити сім'ю. Ти не завжди будеш ходити у дівках. Все одно доведеться когось обрати.

Вікторія закотила очі. Вона мала протилежну думку. Її девіз життя звучав наступним чином - вільна холостячка з бокалом вина та котом на колінах.

- Я дуже вітряна, щоб за щось зачепитися. Боюся, що втрачу свою свободу та стану якоюсь клушою. Воно мені треба? Ні! Не для цього я струнка та відрощую волосся.

- Не боїшся сама залишитися в п'ятдесят років?

- Ні, - махнула вона головою. - До того часу, я точно матиму свою фірму та зароблятиму достатньо, щоб мені воду подавали до того, як мій мозок про це тільки подумає.

- Ну дивися...

- Ти не думай, я не проти чоловіків, але фактично більшість козли, а нащо мені заводити таку живність?

- Це да, - протягнула я.

- Так, коли у тебе весілля? Ти вчора мені писала, що сьогодні йдете подавати заяву.

- Через сорок днів, - відповіла я на її просте запитання.

- Хах, дуже швидко. Звісно в мене є жарт про сорок днів, але я промовчу.

Я посміхнулася. Віка вміла деколи щось таке сказати, що не передати.

- А чого так швидко? - далі продовжила вона. - Для чого такий поспіх? Ти вагітна?

- Ні, просто так хоче Владислав.

- Дивно, - сьорбнула брюнетка коктейль. - Не хотів стільки років, а тут йому так почало горіти. Чи він відчув, що тебе у свої обійми може забрати Максим?

Я ледь не захлинулася слиною. Навіщо вона підійняла цю тему? Мені абсолютно не хотілося це обговорювати.

- Я щось не те сказала? - спантеличено зиркнула на мене подруга.

- Мені не кортить згадувати його, - нахмурилася я та склала руки на грудях.

- А на цьому місці  детальніше. Між вами щось більше було? Давай колися, бо нема чого приховувати.

Спочатку я опиралася, але потім здалася. Вікторія витягнула з мене всю інформацію, яка стосувалася мене та Максима. Тепер вона знала все.

Яка була її реакція? Важко сказати. Спочатку Вікторії наче язик паралізувало. Дівчина лупала очима на мене та не знала, як коментувати мою ситуацію.
Моя подруга дуже любить пригоди, але видно, що моя історія її добряче вразила. Я пішла на зраду, бо мною заволоділи почуття, які прийшли невідомо звідки та змусили забути про все.

- А як ти будеш зараз чинити? Хіба є сенс виходити заміж за людину, яку не кохаєш?

- А які у мене варіанти? - запитала я.

- Боротися за своє щастя, якщо вже так.

- А дитина? Я не хочу руйнувати чужу сім'ю.

- Зоє, ти так фактично її знищила. Зараз той Максим живе з жінкою, яку не кохає, а дитина точно не зробить їхні стосунки сильнішими. Тільки розхитає. Ось тільки вона народить, і їхній шлюб взагалі розіб’ється на друзки.