Глава 30. Максим

Зоя нарешті звільнила мене зі своїх обіймів. Ця дівчина не хотіла мене відпускати. Я також цього не бажав, але таке життя. Інколи, щоб бути разом, треба на деякий час розлучитися. Сумно таке розуміти, але нічого з цим не поробиш. Я впевнений, що ще трішки та ми будемо разом. Ніхто та ніщо нас не стане розділяти. Ми станемо одним цілим та проживемо довге та щасливе життя.

Зараз головне не затягувати та порвати з минулим. Гадав, Лариса не повірить мені, коли дізнається, що бажаю розлучення, проте я не міг більше жити з цією жінкою.

Після весілля вона дуже змінилася. Вона перестала бути тою дівчиною, яка мене зачарувала та закохала в себе. Лариса стала іншою. Не знав, що саме змінилося, але з кожним днем мені ставало зрозуміліше - вона не та жінка. Я не хотів бути з нею до кінця життя.

Надіявся, що вона мене зрозуміє та відпустить, адже навіщо нам одне одному псувати життя? Краще розійтися. Так воно і станеться.

Коли таксі привезло мене до готелю, де я зупинився, то одразу у номері завалився на ліжко. Дуже хотілося спати, але емоції, які були пережиті, не давали мозку відпочити. Моє тіло перебувало під ейфорією, яке потребувало більше Зої. Мені хотілося зараз кинути все та поїхати до неї, але ні. Треба зачекати. Ми так багато чого сьогодні наробили, а дечого я навіть не очікував.

Та взагалі ще вісім днів тому, я навіть не міг уявити, що моє життя знову буде мати сенс, бо останні пів року були для мене жахливими. Моє існування просто було. Я ходив на роботу, а по можливості брав більше змін. Звісно від перевтоми за кермом очі злипалися, проте це набагато краще, аніж вечір тягнути з дружиною, яка стала мені зовсім не цікава.

Смішно, що я навіть не хотів йти на день народження Влада, але Лариса мене змусила. Вона ледь тоді не влаштувала скандал. Можна сказати, що вона фактично знайшла мою долю.

Як тільки ми зайшли на поріг квартири Зої та її хлопця, то мене наче струмом вдарило. Я зрозумів, хто мені потрібний. Збагнув, що ось моє щастя. Воно стояло, дивилося на мене світлими очима та усміхалося. Саме тоді стало ясно, що ми будемо разом. Звісно ще не знав як це станеться, але впевненість зашкалювала у мені.

Так і трапилося. Між нами розгорілося кохання, яке ми повинні зберегти, бо буде неправильно все залишити, як було. Я не витримаю Ларису, а Владислав ще п'ять років буде «маринувати» Зою.

Десь біля шостої години ранку я заснув, а очі відкрилися біля дванадцятої. Мозок одразу став думати про мою Зою, яка зараз сиділа в автобусі. Як же мені хотілося почути її голос, або отримати від неї повідомлення.

Зненацька запищав телефон. Невже моє бажання виконалося? Ні. На жаль, мені надіслала фото Лариса. Мабуть, пішла у магазин та обирала собі чергову сукню та типу питала мою думку. Проте я знову помилився. Вона надіслала мені те, що перехопило в мене подих - позитивний тест на вагітність.

- Це жарт? - запитав я, бо колись мав нагоду отримати таку "гарну" світлину на перше квітня рік тому.

- Ні, - відписала моя дружина.

У мене похололо всередині. Це не входило у мої плани. Лариса не мала завагітніти. Такого не може бути.

- Ти точно впевнена, що тест правильно показує?

- Дурнику, у мене затримка десять днів. Це точний результат. Я вже всім похвалилася у соціальних мережах. Твоя мама поставила мені сердечка. Це так мило з її сторони, що аж не віриться.

Я оторопів. Вона вже почала хизуватися! Лариса нормальна? Господи! А якщо Зоя побачить? Вона ж може подумати, що я її просто використовував!

- Ларисо, негайно видали своє хизування. Такою інформацією ніхто не розкидається в різні сторони. Це особисте!

- Я зрозуміла. Ти не радий, - надійшли мені такі слова від рудої.

І що її відписувати? Блін, та чому все якось пішло на перекосяк?

- Я просто шокований. Давай я ввечері приїду та ми поговоримо про це.

- Гаразд, але я на тебе ображена.

Після цього моя дружина вийшла з онлайну, а я охопив голову руками. Що робити? Як розійтися з нею та вмовити зробити аборт? Я не хотів жити з Ларисою, а тим паче мати дітей від неї.

Роздався дзвінок. Я гадав, що Лариса вирішила мене добити, але мої вуха почули голос Зої, який тремтів.

- Ми не можемо бути разом.

- Чому? - запитав я.

- Лариса вагітна. Я ось побачила її допис. Максиме, так не можна. Ми маємо залишити все як є.

- Ні, я тебе люблю. Я вирішу питання з Ларисою. Ми розведемося, а вона зробить аборт. Все дуже просто.

- А якщо вона не захоче вбивати дитину? - говорила Зоя, яка була на межі, щоб не заплакати. - Дитина буде рости без батька? Так не правильно! І якщо навіть Лариса погодиться на таке, то на чужому горі щастя не побудуєш. Я не хочу, щоб у мою сторону летіли прокльони від неї.

- Зоє, та чому ти така вперта? Невже ти не...

- Максиме, годі, - перебила вона мене. - Забудьмо все, що було між нами, та далі будемо жити. Ми не пара. Це крапка!

- Ні, - став заперечувати я.

- Не дзвони мені більше! - сказала дівчина та кинула телефон.