Новенький 4 частина

Цього дня в офісі панувала незвична метушня — тиха, але відчутна. Усі поглядали на двері переговорної, де керівництво зустрічало нового співробітника.

Ізабела працювала, як завжди: спокійно, точно, холодно.
А Арден… він уже втретє за п’ять хвилин дивився на неї через скляну стіну свого кабінету.
Його дратувала тиша.
Дратувала її рівність.
І найбільше — те, що він не знав, як вона відреагує на новачка.

За кілька хвилин двері відкрились, і в офіс зайшов чоловік — високий, з легким безтурботним усміхом, той тип людей, які одразу займають простір.
Він ішов упевнено, тримаючи під пахвою планшет, ніби давно тут працює.

— Колеги, знайомтесь, це Марсель, наш новий аналітик, — оголосив керівник.

Марсель одразу підійшов до Ізабели.

— Ви — Ізабела? Я чув, що ви найгарніша і працьовита у відділі. Буду радий працювати з вами.

Він простягнув руку.
Ізабела поглянула на нього — спокійно, і взяла.
Її усмішка була ввічливою.

І Арден відчув, як у ньому щось піднімається.
Низьке, тваринне, знайоме.

Ревнощі.

Він вийшов з кабінету так раптово, що стілець скреготнув по підлозі.

— Марселю, — його голос був рівним, але ледь-ледь напруженим. — Я Арден. Керуємо презентацією разом з Ізабелою.

Марсель повернувся до нього, все з тією ж легкою усмішкою.

— Так, мені вже сказали. Маю кілька ідей, хочу обговорити з Ізабелою після обіду. Якщо ви не проти?

— Не проти, — сказав Арден, його вічлива посмішка була фальшивою 

Ізабела кинула на нього погляд.
Той самий — рівний, сталевий, який міг зупинити його, але ніколи не зупиняв.

— Арден, — спокійно сказала вона. — Не посміхайся більше, тобі не личить.

Він підійшов ближче, майже впритул.

— Ти ж працюєш, правда? — прошепотів він так, що Марсель не чув. — То, будь ласка, не давай приводів для хаосу.

Її очі блиснули.

— Ти робиш хаос, Арден, сам. Без моєї допомоги.

Марсель, який не вловив підтексту, посміхнувся:

— Я так розумію, ви давно знаєте одне одного?

— Надто давно, — відповіла Ізабела тихо.

— Але недостатньо, — холодно додав Арден. — Як видно.

Марсель підняв брови, але конфлікт не зачепив — він був новий, він нічого не боявся.

— Тоді побачимось на нараді, — Арденслегко сказав це, і пішов до свого столу.

Ізабела повільно повернулась до Марселя

— Не звертай увагу на нього

— Нічого, — мягко сказав він. — Я і не збирався
— Тоді буду рада з тобою співпрацювати
— І я 

Арден глянув на неї з кабінету, ніби хотів щось сказати.