Розділ 79.

Місто гуділо чутками.
Корупціонери, судді, прокурори, бізнесмени, політики — усі, хто десятиліттями годувався зі столу Харпера, тепер не спали ночами.

Їхні телефони розривалися: адвокати, охоронці, радники. Але жодні замки й охорона вже не могли захистити від того, чого вони боялися найбільше — від тіней.

---

Суддя, відомий за хабарництво, знайшов перед дверима свого будинку чорну троянду.
Бізнесмен, який торгував наркотиками через легальні компанії, прокинувся вночі від шепоту в квартирі, хоча охорона запевняла, що все чисто. На його подушці лежала карта з вирізаним написом: «Ми знаємо».

Кожен із них відчував холодний подих у потилицю. Кожен жив із валізою під рукою, готовий утекти будь-якої миті.
Але куди втекти від тих, хто приходить із темряви?

---

Ава сиділа у своєму кабінеті, на колінах у неї лежала папка з фотографіями наступних цілей.
— Вони вже починають гнити від страху, — її голос звучав майже задоволено.
Адам схилився до неї, його пальці ковзнули по її шиї.
— Страх — це найкраща зброя. Вони самі себе знищать ще до того, як ми торкнемося ножа.

---

Тієї ночі інтернет знову вибухнув: анонімне відео від «Нічних месників».
Темний екран. Голос, спотворений електронікою, але в ньому пульсував холодний спокій:

> «Ви звикли думати, що закон можна купити.
Ви звикли вірити, що правда мовчить за гроші.
Але тепер — ви на нашому списку.
Кожен із вас.
Ми — «Нічні месники». І ми прийдемо.»

---

Місто прокинулося в новій реальності.
Не поліція. Не суд.
Тепер правду вершили ті, кого не зупинять ні гроші, ні страх смерті.

І кожен, хто був частиною темної системи, відчув на собі невидимі кайдани.