Розділ 77.

Місто ще не оговталося після загибелі Харпера. Корумповані судді, продажні копи, бізнесмени-хижаки — всі, хто був частиною його системи, відчули, що ґрунт починає тікати з-під ніг.

Але там, де була порожнеча, завжди народжується нова влада.
І ця влада тепер мала ім’я — «Нічні месники».

---

Ава сиділа у своєму пентхаусі, стіл був завалений досьє: педофіли, вбивці, ґвалтівники, ті, кого суд виправдав через хабарі.
Її пальці ковзали сторінками, очі палахкотіли.
— Вони думали, що врятувалися, — промовила вона. — Але тепер вони наш список.

Адам стояв біля вікна, вдивляючись у нічний Нью-Йорк, повний вогнів і темних закутків.
— Ми підемо по них одного за одним. Але цього разу — не тільки тінню. Ми маємо дати зрозуміти, що «правосуддя» має нове обличчя.

---

Першою жертвою став суддя Мейсон, відомий своїми «золотими» вироками.
Він повертався з нічного клубу, п’яний, упевнений у своїй недоторканності.
Його лімузин зупинився на мосту, коли фари зустріли темні постаті.

Ава вийшла з тіні, вся у чорному.
— Суддя Мейсон, — її голос був крижаний. — Сьогодні вирок для вас оголошуєте не ви.

Він почав кричати, благати, клястися, що «це помилка».
Адам притиснув його до перил.
— Помилка була в тому, що ти думав, ніби ми не бачимо.

Постріл заглушив нічний вітер. Його тіло впало у річку, а Маркус уже чекав унизу, щоб знищити будь-які сліди.

---

Ця ніч стала сигналом.
Газети вранці писали про «зниклого суддю», а в інтернеті з’явився анонімний маніфест:

> «Ті, хто ховається за грошима і владою, більше не недоторканні.
Ми — ті, кого ви назвете примарами. Ми — нічне правосуддя.
Ми — «Нічні месники».»

---

Ава закрила ноутбук, її обличчя було спокійним, але в очах горіло полум’я.
Адам обійняв її ззаду, його подих гарячим вогнем торкався її шиї.
— Тепер вони боятимуться.
— І це лише початок, — прошепотіла вона.