Розділ 75.

Ніч була тиха, занадто тиха для Нью-Йорка. Склад Харпера стояв на околиці міста, наче фортеця — високий паркан, камери, озброєні охоронці, що ходили патрулями. Усередині — гроші, зброя й документи, якими Харпер тримав у руках половину міста.

Ава лежала на даху сусідньої будівлі, тримаючи в руках бінокль. Її губи торкалася тінь усмішки.
— Вони навіть не підозрюють, що ця ніч стане їхньою останньою.

Адам перевіряв зброю. Кожен його рух був точним, холодним. Майкл стояв поруч, стискаючи рюкзак із вибухівкою, і намагався приховати тремтіння пальців.

— Пам’ятай, — прошепотіла Ава йому, — страх — це нормально. Головне, щоб він не керував тобою.

---

Вони увійшли, коли конвой саме розвантажував ящики. Охоронці сміялися, курили, розслабилися — і не помітили тіней, що спустилися на них.

Перший постріл Адама розірвав тишу. Один охоронець упав, інший навіть не встиг крикнути. Ава рухалася, немов хижачка: ніж, кулі, удари — і за хвилини п’ятеро охоронців лежали мертвими.

Майкл, хоч і не мав їхньої холоднокровності, впорався з замком на електрощитку. Камери згасли, світло мигнуло й пропало.

— Шлях відкрито, — прошепотів він.

---

Вони увірвалися всередину.
Ящики з доларами. Полиці, набиті автоматами. Папки з іменами й угодами. Усе, що робило Харпера непереможним.

Ава подивилася на все це й відчула дивне задоволення.
— Ось і твій кінець, Харпере.

Вона підклала перший заряд вибухівки. Адам допомагав, його руки працювали швидко й впевнено. Майкл, попри страх, встановлював детонатори.

Коли останній пристрій був готовий, вони відійшли. Ава підняла пульт, її очі блищали.
— Готові?

Адам стиснув її руку.
— Завжди.

Вона натиснула кнопку.

---

Вибух розірвав ніч. Вогонь вирвався назовні, охопивши склад. Полум’я здійнялося високо в небо, наче факел, що сповіщав про початок війни.

Вони стояли на даху й дивилися, як горить імперія Харпера.

Ава усміхнулася, її голос був тихим, але сповненим задоволення:
— Тепер він відчує, що значить втратити серце.

Адам обійняв її за талію, не відриваючи очей від вогню.
— Це була лише перша кров.

---

А в цей час Харпер отримував дзвінок. Його люди кричали у слухавку: «Склад! Все згоріло!».

Його обличчя спотворила маска ненависті.
— Вони забрали в мене серце? Добре… Я вирву їм душу.