Розділ 74.

Ава розкидала на стіл карти та схеми, її пальці ковзали по лініях, немов по артеріях живого організму. Перед ними лежав план головного складу Харпера — місця, де зберігалися його гроші, зброя й документи. Його справжня фортеця.

— Тут його серце, — тихо сказала вона, її голос звучав як вирок. — Якщо ми зламаємо цю ланку, Харпер втратить владу. Без грошей і зброї він лише ще один звір у клітці.

Адам схилився над картою, його обличчя було напружене.
— Склад охороняють двадцять озброєних людей. Камери. Сигналізація. Це буде самогубство, якщо підемо напролом.

Ава усміхнулася — холодно, але з іскрою азарту.
— Тому ми підемо інакше. Ми не зламаємо двері. Ми змусимо їх самих відкрити нам.

---

— Як? — втрутився Майкл, який досі почувався слабкою ланкою, але вже не відступав.

Ава підняла на нього погляд.
— Вони готують чергове перевезення. Я підкину «інформацію» одному з їхніх людей, що хтось збирається напасти на конвой. Вони перенесуть частину запасів у склад. Ми дочекаємося, коли вони зберуть усе всередині — і тоді вдаримо.

---

— Ти хочеш замкнути звіра у власній клітці, — промовив Адам, і в його очах спалахнув вогонь.

— Саме так, — відповіла Ава. — Ми не просто вкрадемо. Ми спалимо це місце до кісток.

---

Вона підняла келих із вином, але її усмішка була холоднішою за ніч:
— Коли цей склад згорить, Харпер зрозуміє, що полювання більше не належить йому. Тепер ми — мисливці.

Адам торкнувся її руки, його голос звучав глухо, але пристрасно:
— І тоді почнеться справжня війна.

---

У цей час Харпер, нічого не підозрюючи, сидів у своєму кабінеті й підписував документи. Але в повітрі вже витав запах диму майбутнього вогнища, яке поглине його імперію.