Харпер сидів у своєму офісі, темний, мов сама ніч. Новина про смерть Леонардо вибила його з рівноваги, але тепер у його очах не було суму — лише холодна лють.
— Вони думають, що можуть мене переграти, — прошепотів він, стискаючи келих так сильно, що скло тріснуло. — Вони забули, що це моє місто.
Він підняв телефон.
— Запускайте «чистку». Усе сміття — адвокати, копи, інформатори, навіть ті, хто просто здавалося ненадійним. Я хочу, щоб Нью-Йорк зрозумів: ніхто не перетне Харпера й залишиться живим.
---
Вночі почався хаос.
Вибух у підпільному казино. Тіла трьох дрібних інформаторів, викинуті на набережній. Рейди по квартирах, де мешкали люди, які хоч раз ставили під сумнів владу Харпера.
Місто прокинулося в страху. Поліція отримувала десятки викликів, але всюди запізнювалася. Хвиля насилля здавалася невпинною.
---
Майкл сидів у своїй квартирі, знову відчуваючи, як холод пробирає його до кісток. Телефон задзвонив — номер був зашифрований.
— Майкле, — голос Ави звучав рівно, але за ним ховалася напруга. — Харпер вийшов на стежку війни. І тепер ти перший, кого він може підозрювати знову.
— Що мені робити? — голос Майкла зривався.
— Тримайся з нами, — втрутився Адам, який був поруч з Авой. — Інакше тебе розчавлять.
---
Ава вимкнула телефон і подивилася на Адама.
— Якщо Харпер почне косити все підряд, «Нічні месники» теж у небезпеці.
Адам провів рукою по її обличчю, його очі були темні й рішучі:
— Значить, ми маємо перейти з оборони в атаку. І вдарити так, щоб Харперу більше не було куди відступати.
---
Тим часом у темному підвалі Харпер збирав своїх найближчих людей. Він кинув на стіл карту міста, на якій були відмічені цілі.
— Вони думають, що я загнаний у кут, — його голос нагадував шипіння змії. — Але це вони — здобич.
І полювання тільки почалося.