Розділ 67.

Його звали Майкл Рід. Колишній бухгалтер, тепер «сірий кардинал» у тіньових угодах Харпера. Людина, яка знала занадто багато і надто боялася, щоб колись заговорити.

Ава обрала місце зустрічі — приватний кабінет у маленькому готелі на Бруклінській набережній. Там було темно, тихо й без шансів на свідків.

Майкл увійшов нервовим кроком, його очі металися з кута в кут.
— Ви… ви сказали, що йдеться про Харпера. Якщо він дізнається…

Ава сиділа за столом у діловому костюмі, її обличчя — спокійне, холодне, майже беземоційне. Вона дивилася на нього, як на мішень.
— Якщо він дізнається, ти мертвий. Якщо ні — ти зможеш жити. І не тільки жити, а й зникнути, забравши з собою чималі гроші.

Майкл ковтнув, руки затремтіли.
— Ви не розумієте… він всюди. Його люди…

Двері відчинилися, і в кімнату увійшов Адам. Чорна сорочка, холодний погляд, постать, що випромінювала небезпеку. Він став поруч із Авой, схрестив руки на грудях.

— Ми розуміємо, — його голос був низьким і жорстким. — І тому ти маєш вибір: або працювати на Харпера, знаючи, що він одного дня прибере тебе, або працювати з нами і мати шанс вижити.

Ава нахилилася вперед, її голос став майже ласкавим:
— Подумай, Майкле. Ти все життя рахував чужі гроші. А тепер можеш нарешті забрати свої. Харпер втратить — ми виграємо. І ти разом із нами.

Вона поклала на стіл фотографії — кілька «нещасних випадків» з людьми, що колись були в найближчому колі Харпера. Обличчя Майкла зблідло.

Адам тихо додав, схилившись до нього:
— Ми не дамо тобі вибору втекти. Але ми даємо тобі шанс вижити.

Майкл тремтів, але його очі вже світилися іншим — надією. Він кивнув.
— Добре… Я з вами.

Ава усміхнулася, і в цій усмішці було стільки ж ніжності, скільки й холодного тріумфу.
— Вітаю в «Нічних месниках», Майкле.