Розділ 64.

Ресторан «Артеміда» був створений для багатих і могутніх. Дзеркальні стіни, кришталеві люстри й атмосфера, де кожен погляд щось важив. Саме тут Харпер запросив Аву «для більш відвертої розмови».

Вона ввійшла в чорній сукні з високим розрізом, що відкривав струнку ногу при кожному кроці. У залі одразу настала тиша — всі очі звернулися до неї. Але найбільш пильний погляд палав зі столика біля бару, де сидів Адам, удаючи, що читає газету.

Харпер піднявся їй назустріч. Його усмішка була занадто тепла, занадто власницька.
— Ава… ви прикрашаєте собою весь вечір.

Він торкнувся її руки довше, ніж личило б, і Адам у цей момент стиснув кулак так сильно, що папір у його руках зім’явся. Ще секунда — і я зламаю йому пальці.

Ава ледь нахилила голову, її усмішка була хижою:
— Ви знаєте, Девіде, іноді найбільша небезпека криється в красі.

Вони сіли за стіл. Харпер говорив багато, намагаючись справити враження, а Ава слухала уважно, вставляючи короткі репліки, змушуючи його розкриватися ще більше. Він відкривав карти, навіть не розуміючи цього.

Адам спостерігав, як Харпер схиляється до неї ближче, і кожна така мить роздирала його зсередини. Він бачив, як Харпер ковзає поглядом по її губах, і йому хотілося знищити його тут і зараз.

Вона моя. І він грає з вогнем.

Коли Харпер нахилився й прошепотів щось Аві на вухо, Адам не витримав. Він різко піднявся й підійшов до їхнього столика.

— Сподіваюся, я не заважаю? — його голос був холодний, але очі палали. — Ава, у нас справи.

Харпер підняв брову, усмішка його стала гострою, мов лезо.
— О, інспекторе, бачу, ви не відпускаєте свою… знайому навіть на вечерю.

Ава відчула, як напруга між ними загусла. Вона поклала руку на плече Адама, стискаючи його, немов нагадуючи: тримайся, ще не час.

Але всередині вона відчувала, як ревнощі Адама змішуються з її власним азартом. Ця небезпечна гра ставала все гарячішою.