Розділ 52.

Кабінет був залитий світлом денних ламп, але атмосфера залишалася задушливою.
За масивним столом сидів Артур Колдвелл — бізнесмен, якого давно підозрювали в торгівлі людьми, але доказів завжди бракувало. Його адвокати, гроші та зв’язки робили його недоторканним.

Двері відчинилися, і до кімнати увійшла вона.
Ава в темно-синьому костюмі, волосся зібране в елегантний вузол, у руках — папка з документами. Вона випромінювала впевненість, яку не можна було не помітити.

— Містер Колдвелл, — її голос був м’яким, проте в ньому відчувалася сталь. — Я Ава Міллер. Моя репутація говорить сама за себе. Я можу зробити так, щоб ваші справи назавжди зникли з порядку денного суду.

Він підняв на неї хитрий погляд.
— І що ви хочете взамін, міс Міллер?

Вона сіла навпроти, повільно перехрестивши ноги. Її усмішка була ледь помітною, мов у хижачки, яка вже бачить здобич у капкані.
— Лише вашу довіру.

Колдвелл нахилився вперед, намагаючись зчитати її. Йому подобалася ця жінка: красива, розумна, небезпечна. Але він не знав, наскільки.

— Ви не схожі на інших адвокатів, — пробурмотів він. — Вони завжди лізуть у кишеню, а ви… ви наче граєте свою власну гру.

Ава підняла келих віскі, який він їй налив, і доторкнулася до нього.
— У мене завжди своя гра. І я завжди виграю.

---

Коли вона вийшла з його офісу, її чекала чорна машина. Адам сидів за кермом, його очі відразу шукали її обличчя.

— Ну? — його голос був низьким і напруженим.

Ава зняла окуляри, її погляд сяяв вогнем.
— Він повірив мені. Думає, що я — його рятівниця.

Адам стиснув кермо.
— Це небезпечно, Аво. Він може перевірити тебе, і тоді все…

Вона нахилилася й гаряче поцілувала його, перебиваючи його слова.
— Я контролюю цю гру. Завжди. І скоро Колдвелл стане наступною жертвою «Нічних месників».

Адам відчув, як його тіло здригнулося від хвилі адреналіну й бажання. Він знав: що глибше вона занурюється, то сильніше він потрапляє в її полон. І тепер він не тільки коханець і захисник — він співучасник.

---

Тієї ж ночі Ава відкрила ноутбук. У папці, що залишилася на столі Колдвелла, вона сховала крихітний трекер.
На екрані загорілася червона точка — нова мішень була під повним контролем.

Вона усміхнулася, її пальці пробігли по клавіатурі, і прошепотіла:
— Ласкаво просимо в мою пастку, містере Колдвелл.