Розділ 49.

Мішенню був Леонард Брукс — колишній прокурор, який продав десятки справ за хабарі, випускаючи на волю вбивць і наркоторговців.
Після новини про смерть судді Вілсона він миттєво зник із публічного простору. Камери стеження зафіксували його в аеропорту Ла-Гуардія, але він не сів на рейс. Він переховувався.

Ава сиділа перед ноутбуком у своєму пентхаусі, її пальці швидко бігали по клавішах. Холодне світло монітору відбивалося в її очах.
— Він не дурень. Хоче піти в тінь, — сказала вона. — Але забув, що тінь належить нам.

Адам стояв поруч, вдягнений у чорне. Його погляд був зосереджений, рухи — майже звірині.
— Де він?

Ава натиснула останню клавішу. На екрані висвітився сигнал GPS.
— Готель на Лонг-Айленді. Зареєструвався під чужим ім’ям, але помилився з карткою.

Вони вирушили в ніч. Машина мчала по автостраді, і з кожною хвилиною Адам відчував, як серце б’ється швидше. Це вже не було просто розслідуванням. Це була гра на виживання, і вони обидва смакували адреналін.

---

Готель був напівпорожній. Коридори тонули в жовтуватому світлі ламп.
Ава йшла попереду, її рухи були плавними, мов у хижачки. Адам тримав глушник, його кроки лягали точно в ритм її кроків.

Двері в номер Брукса відчинилися легко. Всередині пахло алкоголем і дешевим одеколоном. На столі — відкрита валіза, пачки грошей, фальшиві документи.

Він сидів на краю ліжка, стискаючи пістолет у руках. Його очі були червоні від страху й недосипу.
— Не підходьте! — закричав він, наставивши зброю.

Ава засміялася тихо, майже ніжно.
— Ти думаєш, пістолет захистить тебе від тіні?

Вона рушила вперед, і Брукс смикнув курок. Луна прогриміла в кімнаті, але Адам був швидший. Його постріл із глушника розбив руку прокурора, зброя впала на підлогу.

Брукс закричав.
— Я все віддам! Гроші, документи! Я зникну! Будь ласка!..

Ава нахилилася до нього, провела пальцем по його підборіддю, змусивши його підняти погляд.
— Ти вже зник. Для світу ти мрець.

Вона піднесла ніж, і в його очах застигла безвихідь. Адам стояв поруч, не відводячи погляду. Він знав, що це їхня спільна жертва.

Ніж опустився. Крик Брукса задушила подушка.

---

Пізніше тіло вже було в руках Маркуса й Роджерса, які знали, що робити. Ава та Адам стояли на даху готелю, вдивляючись у нічний горизонт Нью-Йорка.

— Одного за одним, — прошепотіла вона. — Вони падатимуть, поки не залишиться жодної гнилі.

Адам обійняв її ззаду, вдихаючи запах її волосся.
— Ми мисливці, Аво. І тепер це наше місто.

Її усмішка сяяла в темряві, мов відблиск клинка.

---