Розділ 48

Новини розлетілися блискавкою.
«Знайдено мертвим федерального суддю Вілсона. Поліція підозрює замовне вбивство».

Екрани телевізорів і перші шпальти газет вибухнули заголовками. Політичні ток-шоу розбирали деталі, журналісти змагалися, хто гучніше скаже «корупція» і «розплата».

У будівлях, де вершилися закулісні угоди, відчувалася паніка. Ті, хто ще вчора сміявся в обличчя закону, сьогодні боялися власної тіні. У кабінетах зачинялися важкі двері, телефони не замовкали ні на хвилину.

Ава сиділа на дивані у своєму пентхаусі, вдягнена в атласний халат. У руці вона тримала келих червоного вина й з ледь помітною усмішкою спостерігала за репортажем.

— Бачиш їхні обличчя? — вона кинула погляд на Адама, який стояв біля панорамного вікна й палив сигарету. — Вперше вони бояться. Вперше розуміють, що є ті, хто сильніші за їхній імунітет.

Адам затягнувся, повільно випускаючи дим. У грудях його ще гуло від вчорашньої ночі. Картина того, як ніж розсік горло Вілсона, не йшла з пам’яті, але водночас відчуття було… правильним.

— Це лише початок, — прошепотів він. — І тепер ми диктуємо правила.

Він підійшов до Ави, забрав у неї келих і відставив на стіл. Його пальці ковзнули по її шиї, відчуваючи биття пульсу.

— Як ти себе почуваєш? — він нахилився ближче, в його голосі була і турбота, і темна пристрасть.

— Живою, як ніколи, — вона усміхнулася, торкнувшись його щоки. — Ми — їхній страх. Ми — їхня тінь. І тепер у нас є сила, якої не було в жодному суді.

Адам обійняв її, притискаючи до себе, і прошепотів:
— «Нічні месники» тільки почали свою гру.

У цей момент телефони в їхньому штабі вже дзвеніли: Маркус отримав інформацію про ще одного недоторканного, а Роджерс повідомив, що зникнення тіла Вілсона зробило справу практично нерозслідуваною.

Ава знову взяла келих вина й підняла його, мов тост:
— За першу перемогу. І за те, що ми більше ніколи не зупинимося.

Їхній сміх розчинився у темряві пентхаусу, зливаючись із тишею міста, яке ще не знало, що справжній кошмар тільки починається.