Розділ 45.

Лофт був наповнений запахом кави й сигаретного диму. Ава сиділа на столі, схрестивши ноги, Адам стояв поруч, поклавши руки на її талію, а Роджерс нервово ходив колом. Маркус, як завжди, був спокійний, його холодні очі світилися в темряві.

— Ми надто імпульсивні, — почав він, розкладаючи на стіл кілька аркушів паперу. — Убивство тут, вибух там. Це добре для хаосу, але погано для системи. Якщо ми хочемо бути більше, ніж просто нічними хижаками — потрібен порядок.

Ава примружилася:
— І що ти пропонуєш?

Маркус поклав на стіл чорну теку.
— «Чорний список». Наш власний суд. Ми визначаємо тих, хто уникнув правосуддя. Ми зважуємо їхні злочини. Ми вирішуємо, коли й де вони мають зникнути.

Роджерс скривився:
— Ти хочеш зробити нас бюрократами у вбивствах?

— Я хочу зробити нас бездоганними, — холодно відповів Маркус. — Коли все підпорядковане правилам, ми перестаємо бути бандою й стаємо організацією. Силою, з якою рахуються.

Адам мовчав, але в його очах було щось небезпечне. Він розумів: це дає їм шанс перетворитися на справжню легенду.
— Список… — нарешті промовив він. — Це значить, що ми самі будемо вирішувати, хто винен, а хто ні.

— Саме так, — Маркус кивнув. — І ми завжди будемо мати обґрунтування. Кожна справа документується. Кожне ім’я у списку має свою «справу».

Ава провела пальцем по чорній обкладинці, відчуваючи, як від цієї ідеї її серце б’ється швидше.
— Тіньовий суд… Нічні месники стають суддями і катами.

Вона зупинила погляд на Адамі.
— Ти готовий до цього?

Він усміхнувся ледь чутно й відповів:
— Я готовий вершити справжнє правосуддя.

І в цю мить народився новий порядок — порядок у темряві.