Ніч. Лампа кидала тепле світло на стіл, завалений папками, ноутбуками й картами міста. Ава сиділа на краю столу в чорній сорочці, глибоко розстібнутій, її очі сяяли холодним вогнем мисливиці.
Адам стояв поруч, схрестивши руки на грудях. Його тіло досі пам’ятало тепло її обіймів, але тепер він був зосереджений, мов перед операцією.
— Ми більше не можемо діяти хаотично, — сказала Ава. — Кожен наш крок тепер має бути зваженим. Якщо ми хочемо, щоб "Нічні месники" стали силою, маємо почати з чогось гучного.
Вона клацнула по ноутбуку, і на екрані з’явилися фото. Троє чоловіків. Обличчя, що дихали самовпевненістю й безкарністю.
— Це брати Салівани, — її голос став різким. — Торгівля зброєю, наркотики, проституція. Поліція роками не може підкопатися до них. Адвокати відмазують, свідки зникають. Але ми знаємо, де вони будуть завтра. Один — у підпільному казино, другий — на складі з наркотиками, третій — у нічному клубі.
Адам злегка примружився.
— Одразу три цілі? Це ризиковано.
— Саме тому це ідеально, — посміхнулася Ава. — Ми вдаримо по всіх одночасно. Ніхто не зрозуміє, що відбулося, і поліція буде безсила.
Вона провела пальцем по карті, показуючи точки.
— Роджерс піде на склад. Ти — казино. А я візьму клуб. Якщо кожен із нас впорається, це стане нашою легендою. Перший крок "Нічних месників".
Адам підійшов ближче, схопив її за талію й змусив підняти очі на нього.
— Я погоджуюся, — його голос був хрипкий, — але за однієї умови.
— Якої? — її губи ледь торкнулися його.
— Ти не ризикуєш одна. Якщо щось піде не так — я поруч. Завжди.
Ава торкнулася його обличчя й шепнула:
— І саме тому ти мій головний союзник.
Їхні губи злилися в поцілунку — короткому, але наповненому пристрастю й клятвою.
Завтра почнеться їхня війна.