Розділ 37.

Адам сидів у її вітальні, пальці нервово стискали склянку з віскі. Його погляд був темний, у ньому жеврів гнів, який він намагався сховати, але не міг.

— Ти була з ним, — його голос був низьким і небезпечним. — Роджерс. Він бачив те, що мало бути тільки між нами.

Ава спокійно пройшлася кімнатою, накинула на плечі тонкий халат і зупинилася перед ним. У її очах сяяла холодна впевненість, що завжди роззброювала.

— Адаме, — вона сіла поруч і поклала долоню на його руку, — не треба ревнувати. Роджерс — лише союзник. Він потрібен мені як інструмент, але потрібен мені тільки ти.

Адам підняв очі, і в них промайнув біль, змішаний із полум’ям бажання.

— Ти навіть не уявляєш, як я ненавидів думку, що інший бачить тебе такою… твоє темне правосуддя. Це частина тебе, яку я хочу тримати лише для себе.

Ава нахилилася, її губи торкнулися його шиї, голос став оксамитовим і хижим водночас:

— І триматимеш. Але зрозумій, ми не можемо впоратися лише вдвох. У мене є ідея.

Вона відсунулася трохи, щоб він бачив її обличчя.

— "Нічні месники". Тіньова організація. Ми зберемо тих, хто вірить у справжнє правосуддя, а не в ілюзію закону. Роджерс може стати початком. А далі — ще люди. Вплив, сила, власна мережа. Ми будемо тією силою, яку боятимуться всі покидьки цього міста.

Адам затамував подих. Його ревнощі потроху танули, поступаючись місцем захвату й адреналіну. Він бачив перед собою не просто жінку, яку кохав — він бачив лідера.

— "Нічні месники", — повторив він, смакуючи слова. — Це звучить… небезпечно. Але я з тобою.

Ава усміхнулася, її очі спалахнули темним вогнем.

— З цього моменту ми більше не просто коханці. Ми союзники у війні проти зла.

Вона поцілувала його жадібно, і цей поцілунок був клятвою.