"Коли темрява кохає"
Розділ 31.
Роджерс сидів мовчки, втупившись у темні очі Ави. В його руках усе ще була справа, документи, докази — ті самі, які мали б привести когось до суду. Але він чудово знав, чим усе закінчиться: чергова угода з прокурором, чергова “помилка” у протоколах, чергова посмішка циніка, що вийде з зали суду вільним.
— Ти не розумієш, — прошепотів він, стискаючи кулаки. — Я стільки років дивлюся, як вони виходять сухими з води. Убивці, ґвалтівники, торговці смертю… І що? Суд відпускає їх, адвокати купують свободу.
Ава не відводила погляду. В її очах не було жалю — лише холодна впевненість.
— Саме тому я роблю те, що роблю. — Її голос був рівний, наче лезо ножа. — Хтось має заплатити, якщо система гнила до кісток.
Роджерс відкинув папку на стіл. Його серце калатало в грудях, а в голові лунали десятки запитань, але відповідь була лише одна.
— Ти права, — тихо промовив він, майже з відчаєм. — Якщо закон не може карати зло, значить, комусь доведеться.
Він підняв очі на Аву — і в них не було страху. Лише нова рішучість.
— Я з тобою. Не тому, що ти змусила мене, не тому, що я боюся… А тому, що я більше не можу закривати очі.
На мить Ава мовчала. Потім її губи ледь торкнулися його, майже як благословення.
— Тоді тепер ти один із нас.
---
У цей момент Роджерс перестав бути просто детективом. Він став частиною її темного правосуддя.
#1222 в Детектив/Трилер
#524 в Трилер
Відредаговано: 05.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
