Роджерс сидів у чорному авто навпроти будинку Ави. Його терпіння було бездоганним — він міг годинами стежити за об’єктом, не ворухнувшись. На сидінні поруч лежала камера з довгофокусним об’єктивом, диктофон і невеликий чорний блокнот, списаний короткими записами.
Він уже кілька днів спостерігав за квартирою.
Світло вікон увімкнене о 23:17.
Чоловік із темним волоссям виходив о 5:42.
Тінь на балконі о 2:00 ночі.
Усе занотовувалося. Усе складалося в картину.
---
Ава прокинулась уночі, різко, наче відчувши чийсь погляд. Тиша була густою, але в ній було щось неправильне, тривожне. Вона підійшла до вікна, зазирнула вниз.
Машини, дощ на асфальті, неон у калюжах. Але їй здалося — у темряві блиснуло щось схоже на об’єктив.
Вона стиснула пальці, відчуваючи, як усередині прокидається та сама нічна сторона, холодна і пильна. Якщо за нею справді стежать — вона не стане жертвою. Вона зробить із мисливця здобич.
---
У цей час Роджерс усміхнувся. Він уже знав, що наближається до істини. І, можливо, ця істина зруйнує не тільки кар’єру Адама, але й усе його життя.