"Коли темрява кохає"
Розділ 18.
Сонце вже стояло високо, коли Ава ступила в зал суду. У строгому костюмі, зібране волосся, впевнений крок. Вона була зовсім не тією жінкою, що ще кілька годин тому горіла у нього в обіймах.
Її очі були холодні, як сталь, голос звучав твердо й бездоганно.
Адам сидів на задньому ряду, ніби просто спостерігач, але його погляд ковзав за нею з одержимістю. Він бачив — кожен жест, кожен вигин її шиї, навіть дрібний рух губ, коли вона робила паузу.
Двоє різних світів в одній жінці.
Він тримав у кишені свіжі матеріали з розслідування. Фотографії, записи, невеликі деталі, які разом складали небезпечну мозаїку. Усе вказувало на те, що загадковий нічний месник — вона.
Він міг би вийти з цього залу і просто передати справу вище. Його обов’язок — зупинити вбивцю.
Але серце калатало щоразу, як вона повертала голову.
Я не віддам її, — подумав він, стиснувши кулак. — Вона моя. І я буду захищати її навіть від закону.
Він бачив, як вона тримається на процесі, холодна й відсторонена. Але він знав: у цій жінці живе зовсім інше полум’я. Полум’я, яке спалило його до попелу й залишило одне бажання — бути поруч, незважаючи ні на що.
Їхні погляди зустрілися лише на мить, але цього вистачило. Вона знала. Він знав.
Тепер вони обоє стали заручниками своєї небезпечної гри.
#921 в Детектив/Трилер
#351 в Трилер
Відредаговано: 05.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
