Розділ 3

Ніч накрила Нью-Йорк важкою ковдрою дощу. Вулиці сяяли неоном, але більшість вікон уже згасли. Місто спало, та не всі.

Ава.

Вона стояла навпроти розкішного пентхаусу, спостерігаючи за вогниками у вікнах. Її нова «справа» — відомий підприємець, чия імперія трималася на торгівлі зброєю. Він сміявся у вічі закону, купував свідків, тиснув на суддів.

Ава зняла рукавички, розгорнула папку з фотографіями: діти, які стали жертвами його угод. Її пальці торкнулися холодної сталі ножа.

— Сьогодні ти почуєш вирок, — прошепотіла вона.

Вона ввійшла до будинку, наче тінь. Камери спостереження вже були відключені — у цьому вона теж досягла досконалості.
Двері відчинилися тихо. За кілька хвилин кімнату розрізав єдиний звук — стогін, який швидко обірвався.

Коли все скінчилося, Ава залишила на підлозі чергову білу хустинку з латинським написом. І пішла в ніч, немов ніч і була її домом.

---

Адам

О сьомій ранку його телефон знову задзвонив.

— Тіло, — сказав Кларк, і цього разу в голосі відчувалася тривога. — Точно з тієї ж серії.

Коли Адам прибув, йому вже не потрібні були підказки. Він побачив сцену — та ж сама холодна акуратність. Ні слідів боротьби, ні паніки. Лише точний вирок.

Адам підняв хустинку.
Fiat iustitia, ruat caelum.

— Вона грається з нами, — промовив він тихо.

— Вона? — здивувався Кларк.

Адам зітхнув.
— Я відчуваю це. Тут… жіноча рука. Точна, холодна. Це не випадковий психопат. Це хтось, хто має план.

Він знову глянув на тіло. Його переслідувало дивне відчуття: у цьому вбивстві було щось особисте, щось правильне. Майже… справедливе.

І ця думка була небезпечнішою за будь-який ніж.

---

Вечір.
Ава сиділа у своєму кабінеті, підписуючи документи. У дзеркалі над столом вона побачила власне відображення — бездоганну адвокатку.
Та за склом відблискували її очі, в яких жевріла темрява.

---

У той самий час Адам розглядав справу в своєму офісі.
На дошці перед ним з’являлася схема: жертви, дати, шматки латини.
І в центрі — питання: Хто вона?