Ти ховаєшся поміж рядків, тінь від яких, подарувала прохолоду не одному перегрітому слову. Сову твого безсоння розбудить хіба що світанок вінок терновий одягнувши на перший твій поцілунок. Порятунок від слів твоє віддзеркалення в сумному вечорі, що зірками просвічується крізь тоненьке плаття її мрій. Не мий руки після написаних для неї віршів поки не звершив свою місію прожитий без неї день. Не їде без чотирьох стін дах самоти. Саме ти на портреті в куплеті з останнім словом висиш на стіні. Стягни непомірну плату з свого язика, хай її ім'я розтворить шепотіння листів по яким розтікається поезії кров.
#16106 в Любовні романи
#6039 в Сучасний любовний роман
#5839 в Сучасна проза
Відредаговано: 01.07.2024