Коли тебе немає у неї (сплін/хаос для тих кому на одинці)

Квіти і ти

#Квіти і ти

Тротуар перед вікном її солодких сновидінь, затаївши радість чекав на світло. Ранок розсунувши штору солодко потягнувся і завмер у щасливім моменті.

«Життя я тебе обожнюю, - посміхався напис на тротуарі.

Почуття, як ті пташки зліталися на крихти думок, що так щедро кришила радість, і, зацвірінчавши словами, віршами складалися в рядки палкі до кохання, на поцілунки голінні.

Калинами губ у прозорість озер.

Розійшлись круги по воді від слова, що каменем у душі чекало, коли ним жбурнуть.

Вітер став на диби гриви трав сколихнувши на сонці.

Метелик тремтить на долоньці.

Блокнот добрих справ на сьогодні закрито.

Вечірня зоря розстелила червону доріжку. Ніч у сукні зірок вийшла із лімузину. Вікна заблимали.

Квіти і ти то є поле.

Туманом укутане.

Росою напоєне.

На різнотрав’ї настояне.

Пташками оспіване.

За обрієм зливами життя чепуриться над люстерком душі її бездонних очей.