Двері для посмішки відчинені. Анекдоти так і сікали. Стоп камеді. Кам мед поцілунку на світанку. Танку печалі окоп радощів не засипати. Не заникати стогін у карцері радощів. Сиджу під кайфом рядками віршів закидаюсь до безпам’ятства.
Гітара весить на стіні і нікого не займає. Акорд взявши за петельки вию, як вітер співаю. Зітхнули полегшено штори. Шторм утихає. Кіно у вікно показує вечір. Чиркає сірниками ліхтарів утомлене місто. Асталавіста серце в її теплих долонях. В її теплих губах солодко слову. Речення приречене проститися не закінчиться. Кінь серця тупотить. Тупо ти любиш з верху. Цеберку на голову дощ одягає. Гає час папироса. Тебе любити план Барбароса.
Ніч, за білим роялем, бігає по клавішам. У каміна розвалившись на креслі світанку новий день потягує віскі. Скрипнули двері. Анекдот дійшов до фінішу гумору.
Мед у сотах поцілунку розтанув, як перший сніг, якого запізнились побачити…
#11306 в Любовні романи
#4444 в Сучасний любовний роман
#4320 в Сучасна проза
Відредаговано: 01.07.2024