Дощ, друже!
Не дуже тупоти за вікном. За вік, нам туги навіяло несмішливе щастя кохати. Коло хати чорнобривці колишуться. Колишні спишуться. Розведуться одружаться. Пожене хмари небесний пастух. Тухне вечір, свічки запалює місяць. Цигарки зірок меркають недопалки. Палке спалахне і згасне. Жар поцілунку тліє. Хто дуне тобі прямо в губи?
Сум роздягається. Жарко. Від дум кипить чайник кип'яток розливає по чашкам. Ніхто не приходить. Тік-так бігають оченята.
Нікого.
Сьорб.
Останній сірник заторохтів. Чирк. Віктор Цой плакат на стіні. Пачка цигарок в кармані пустує. Життя сірника закінчилось. Черево кімнати розрізали фари машин. Крізь стіну тиші, сусід прогризає діру, розминає потрошку дружину. Пружини ліжка страждають артрозом. Скриплять бідолашні все дужче і дужче.
Скрип.
Сусід іде в туалет. Зливає. Вона іде слідом.
Пост без коментів, це лайка без лайка. Отакий собі дядько, сидить і дивиться на тебе з монітора. Дратує і бісить. А він вірить у те, що він є, хоче щось значити. Не передбачити гумору долі. Сохне квітка у викошеному полі.
Дощ, друже!
Дуже потрібний. Прийди хоч на краплинку. За пусте не хвилюйся. Хвилини чекання чек випишуть суму. Все обійдеться. Радість розквітне. Лихо минеться. Щастя привітне двері відчинить, а в хаті бардак і сміх без причини…
#11306 в Любовні романи
#4445 в Сучасний любовний роман
#4320 в Сучасна проза
Відредаговано: 01.07.2024