Розділ 52. Перше злиття

​Діоніс не чекав відповіді. Він сильніше притис Афіну до себе, ніби намагався власним теплом витіснити той мертвий, залізобетонний холод, що вже просочувався крізь її шкіру. Чорні нитки, які зв'язували її пальці з повітрям, ледь помітно завібрували, видаючи тонкий, майже ультразвуковий гул, від якого закладало вуха. Ліс навколо них перетворився на декорацію — звуки птахів зникли, а листя на деревах застигло, ніби намальоване на важкому полотні.

​Сайрус повільно перевів погляд з Афіни на Діоніса. Його обличчя залишалося незворушним, але в глибині зіниць відбивалася складна, гарячкова робота розуму — він прораховував ризики, і результат, судячи з усього, йому зовсім не подобався. Він поправив рукави свого темного плаща, на яких сріблом тьмяно мерехтіли захисні руни.

​— Це не просто прогулянка в її спогади чи сни, Діонісе, — Сайрус зробив крок назад, звільняючи простір навколо них і водночас створюючи точну дистанцію для маніпуляцій. — Контур — це не людська свідомість і навіть не магічне поле, до якого ми звикли. Це чужорідна архітектура. Системний лабіринт, який не оперує поняттями «жаль», «біль» чи «любов». Щойно ти перетнеш межу її розуму, ти опинишся в просторі, де твої почуття, твоя зброя і твої уявлення про фізичний світ не матимуть жодного значення. Якщо ти загубишся там, або якщо автоматичні захисні системи Контуру ідентифікують тебе як вірус... твій розум просто випалиться. Твоє тіло залишиться тут, поруч із нею, але всередині буде порожнеча. Ти станеш живою оболонкою.

​— Мені байдуже, — відрізав Діоніс, навіть не підводячи голови. Його голос звучав глухо, але в ньому була залізна, незламна сила. Він обережно, майже невагомо прибрав брудне пасмо волосся з блідого чола Афіни. — Якщо її затягує в це пекло, я не залишу її там саму. Просто скажи, що мені робити, Сайрусе. Мені не потрібні твої лекції про ризики. Я знаю, на що йду.

​Серафель, який усе ще тримався за забиті ребра, важко зробив кілька кроків уперед, спираючись на стовбур понівеченої нападами сосни. Його дихання було свистячим, а на підборідді запіклася темна смужка крові після жорстокого удару істоти Контуру.

​— Це безумство, позбавлене будь-якого здорового глузду, — прохрипів він, дивлячись на Сайруса з неприхованим обуренням та розчаруванням. — Сайрусе, ти схибнувся під тиском обставин? Ти збираєшся відправити нашого найкращого бійця в пастку, з якої немає математичного повернення? Якщо Контур поглине і його, ми втратимо останній щит цієї групи. Нам потрібно запечатати цю галявину негайно. Разом із ними. Спалити все, якщо знадобиться. Це єдиний логічний крок, який захистить решту світу!

​Діоніс різко повернув голову в бік Серафеля, і в його очах спалахнув такий хижий, звіриний вогонь, що Серафель мимоволі напружився, попри свою гордість. Але перш ніж Діоніс встиг потягнутися до зброї чи кинути у відповідь щось смертоносне, між ними виросла Люмін. Вона рішуче розкинула руки, закриваючи собою Діоніса з непритомною Афіною.

​— Замовкни, Серафелю! — її голос затремтів, зриваючись на крик, у якому змішалися гнів і сльози. — Ти думаєш тільки про свої сухі правила, параграфи й накази зверху! Ми прийшли в цей ліс як команда. Ми обіцяли захищати одне одного до останнього подиху. Якщо є хоч один, навіть найменший шанс врятувати Афіну й не дати їй розчинитися в тій потворі, ми ним скористаємося. Сайрусе, я допоможу. Моєї сили світла вистачить, щоб утримумати їхні тіла в стабільному стані, поки Діоніс буде на тій стороні?

​Сайрус коротко кивнув, детально оцінюючи залізничні запаси її магічного резерву.

​— Твоя магія знадобиться, щоб створити ізолюючий бар'єр навколо них, — спокійно пояснив він, виймаючи з-під плаща кілька додаткових кристалічних маркерів. — Світло Люмін — це єдине, що Контур не може миттєво адаптувати під себе, воно діє як чистий ізолятор. Ти зможеш тимчасово уповільнить поширення цих чорних капілярів по її тілу. Але пам'ятайте: часу буде обмаль. Енергосистема Афіни виснажується, вона витрачає останні людські ресурси на утримання рівноваги. У тебе буде максимум тридять хвилин, Діонісе. Якщо за цей час ти не знайдеш ядро її власної печаті й не змусиш її свідомість перехопити контроль над доступом Контуру — межа закриється. І ви обидва залишитеся там.

​Хестес, який досі мовчки тримав периметр, важко зітхнув і опустив свій масивний лук. Його обличчя було похмурим, покритим шаром пилу та поту, але в погляді читалася рішучість. Він підійшов ближче, стаючи так, щоб бачити і Серафеля, і лісову гущавину.

​— Я триматиму охорону, — коротко кинув він, суворо подивившись на Серафеля. — Якщо хтось... або щось спробує перервати процес ззовні, або якщо у когось раптово знову прокинеться бажання «вирішити проблему радикально», їм доведеться спочатку пройти через мої стріли. А я, як ви знаєте, не схибив жодного разу за останні три роки.

​Серафель лише озлоблено сплюнув кров на траву, переводячи погляд на застиглий розлом, і відійшов до самого краю галявини. Він розумів, що зараз перебуває в меншості, але його пальці все одно продовжували нервово сіпатися біля руків'я меча. Він вірив лише в прораховані результати, і цей план здавався йому самогубством.

​Сайрус опустився на одне коліно прямо напроти Діоніса. Повітря між ними ставало дедалі важчим, кожна секунда зволікання давалася взнаки. Із внутрішньої кишені він дістав довгий кристалічний стрижень, покритий мереживом мікроскопічних рун, які світилися ледь помітним блакитним світлом.

​— Поклади її голову собі на коліна, — скомандував Сайрус, і його голос став різким, професійним, наче у хірургічного лікаря перед складною операцією. — Візьми її за обидві руки. Міцно, пальці в пальці. Ти повинен повністю зосередитися на її індивідуальному енергетичному відбитку. Згадай момент, коли її печать була стабільною, коли вона була просто людиною. Твій власний розум, твої спогади про неї мають стати для Афіни орієнтиром, єдиним маяком у тій порожнечі, куди її затягнуло. Якщо ти відволічешся на власні страхи — Контур розірве твій фокус.