Розділ 19. Коридори Забутого Храму

Повітря навколо них стало густим і важким, ніби кожен крок поглинає частину сили.
Забутий Храм Архонтів здіймався перед ними, величний і страшний, зруйновані колони й покриті стародавніми рунами стіни.

— Тут… живе щось, що не можна описати словами, — шепнула Люмін, ступаючи першою на розтрісканий кам’яний поріг.

Діоніс стиснув кулаки, прислухаючись до тиші.
— Мені здається, що навіть тіні дихають. Вони спостерігають.

Хестес перевіряв стіни й підлогу, стрілою торкаючись рун:
— Стародавня магія. Не лише для захисту. Вона — випробування.

Сайрус розкрив темну ауру навколо себе.
— Пастки тут не тільки фізичні. Вони реагують на страх, сумніви та бажання.
— Тобто… вони будуть пробувати нас роз’єднати? — запитала Афіна, відчуваючи, як печать в серці реагує на структуру храму.

Люмін кивнула:
— Так. І вона відчуває його наближення. Ваші сили і ваші страхи тут — це їжа для того, що живе всередині храму.

Перший коридор був вузьким, стіни вкриті рунами, що світлилися слабким червоним світлом.
Афіна помітила, як світло печаті всередині неї почало тремтіти, реагуючи на ці руни.
— Вона… наче хоче спілкуватися, — прошепотіла вона. — Словами я не можу, але відчуваю її.

Хестес кивнув:
— Тоді слухай її, і ми всі будемо в безпеці.

Діоніс йшов поруч із Афіною, його тіло напружене, готове відбити будь-яку небезпеку.
— Не відпускай її руку, — тихо промовив він.

Сайрус вирівняв темну ауру навколо себе, ніби створюючи невидимий щит:
— Я прикрию спину. Не лише вашу, — кинув він погляд на печать Афіни.

Люмін йшла трохи попереду, руки провадили енергію вперед.
— Це не просто випробування тіла. Це випробування душі. Ми будемо проходити його разом.

Коридор раптово звужувався. Руйнування ставало дедалі небезпечнішим: кам’яні уламки падали з стелі, невидимі промені магії тремтіли навколо них.

— Стійте! — вигукнув Хестес, випускаючи стрілу, яка розірвала невидиму пастку.

Діоніс миттєво підхопив Афіну, відштовхуючи її від кам’яного уламка, що впав поруч.
Сайрус створив щит із темної енергії, який розсіяв магічний промінь.

— Добре, ми витримали першу хвилю, — сказав він, — але це лише початок.

Печать Афіни тепер пульсувала сильніше, відлунюючи її емоції. Вона відчула легкий біль, ніби щось усередині не хотіло, щоб вона йшла далі.
— Вона відчуває небезпеку, — шепотіла Люмін. — І вона готова допомогти, якщо ви будете разом.

— Разом, — підтвердив Хестес, і всі троє кивнули.

Далі коридор перетворився на лабіринт. Руїни перепліталися з магічними пастками, а темрява, що проникала через щілини стін, наче жила власним життям.
Афіна відчула, як печать реагує на Серафеля: він близько.

— Він… — почала вона, але слова заглухли в тиші, що розросталася навколо.

— Він дійде, — сказала Люмін спокійно. — І ми всі доживемо, якщо будемо разом.

Сайрус злегка посміхнувся, демонструючи впевненість:
— Тільки не забувайте, що навіть тінь може врятувати вас, якщо її правильно використати.

Діоніс обережно крокував поруч, відчуваючи рух повітря і тиск магії:
— Щось тут не так… якби не Афіна, ми б уже давно втратили стежку.

Хестес підтвердив, пильно стежачи за рунами:
— Вона стає ключем. Але ключ реагує на наше серце так само сильно, як на його присутність.

Туман почав згущуватися, стіни коридору розчинялися й з’являлися знову, створюючи ілюзії.
— Не дивіться на це, — попередила Люмін. — Це ловушка, що живе страхами.

Діоніс зловив руку Афіни:
— Тримайся. Ми йдемо разом, не відпускай нікого.

Сайрус кивнув і підняв руку, відводячи ілюзії в сторону темною енергією:
— Тільки разом ми прорвемося.

Афіна відчула, як печать всередині неї спалахнула яскравішим світлом, знімаючи обман лабіринту.
— Вона… допомагає нам, — прошепотіла вона.

І тоді, коли всі п’ятеро крокнули ще глибше, коридор затремтів і пролунало тихе шипіння — ніби храм сам випробовував їхню силу, їхню єдність і готовність протистояти майбутньому.

— Випробування лише починається, — сказала Люмін, і команда відчула, як їхні серця б’ються в одному ритмі.

Там, у тиші, печать Афіни сяяла, реагуючи на наближення Серафеля: він уже був близько, і щось велике, доленосне, чекає їх усіх у серці храму.