Розділ 37

Розділ 37

Перед дорогою

«Найнебезпечніша подорож починається не тоді, коли ти ступаєш у незнайомий ліс. А тоді, коли перестаєш вірити, що карти знають дорогу краще за тебе.»
— «Нотатки польових наставників Академії Саванаару»

Весна ще не прийшла до Саванаару, але Академія вже жила нею.

У коридорах дедалі частіше траплялися студенти з похідними наплічниками, у навчальних залах говорили не про іспити, а про маршрути, а бібліотекарі безупинно повертали на полиці книги, які за кілька хвилин знову хтось забирав.

Весняна практика наближалася.

Для першокурсників вона була першою справжньою подорожжю за межі Академії. Старші курси згадували власні практики з удаваною легкістю, але щоразу завершували однаково:

— Ви зрозумієте, коли повернетеся.

Жоден так і не пояснював, що саме вони мають зрозуміти.

Захист доповідей проходив у великій лекційній залі.

Попереду, за довгим столом, сиділи Даркан, Ліріон і ще кілька наставників, які мовчки переглядали записи. Перед ними один за одним виходили квінтети першого курсу.

Обсидіан виступав першим.

Їхня доповідь була чіткою, лаконічною й без жодного зайвого слова. Аделіна відповідала на запитання так само впевнено, як поводилася на полігоні, а наприкінці навіть Ліріон схвально кивнув.

Буревісники говорили значно емоційніше. Двічі перебивали одне одного, сперечалися про карти просто під час виступу, але зрештою все ж дійшли спільного висновку.

Етернум представив майже бездоганний аналіз магічних потоків. Каел говорив так спокійно й послідовно, що Кіра мимоволі почала робити подумки нотатки.

Сільван, навпаки, більше уваги приділив легендам, ніж цифрам. Ліора розповідала так, що навіть наставники на кілька хвилин відклали записи й просто слухали.

— Гарна оповідь, — зауважив один із викладачів. — Але не забувайте, що легенди теж потребують доказів.

Дівчина лише всміхнулася.

— Інколи саме вони переживають історію.

Коли настала черга квінтету Таріса, Кіра несподівано зрозуміла, що зовсім не хвилюється.

Вони вже не домовлялися, хто й коли говоритиме.

Усе відбувалося майже само собою.

Елісія коротко окреслила особливості магічних потоків Срібного Лісу.

Аурон пояснив, чому старі карти суперечать одна одній.

Сінтія згадала місцеві легенди, не переплутавши цього разу жодної назви.

Нокс спокійно підсумував усе сказане, а Кіра завершила доповідь висновком про те, що більшість джерел описують не сам Срібний Ліс, а лише окремі його частини, через що повної картини досі не існує.

_________________________________________________________________________

Даркан дочекався, поки останній квінтет повернеться на свої місця, і підвівся.

Його погляд повільно ковзнув по залі.

— Доповіді завершено. Усі квінтети впоралися із завданням. Наступний етап підготовки починається сьогодні.

По залі прокотилося легке пожвавлення.

Даркан жестом запросив Ліріона до великої карти Еліріону, що висіла на стіні за кафедрою. Ельф торкнувся долонею срібного кристала, і на карті одна за одною спалахнули п'ять позначок.

— Кожен квінтет вирушить до регіону, який досліджував, — спокійно пояснив Ліріон. — Ваше завдання — не просто пройти маршрут. Ви маєте навчитися працювати разом у реальних умовах, приймати рішення й відповідати за їхні наслідки.

Він по черзі торкався позначок на карті.

— Обсидіан вирушить до Кам'яного Кряжу. Гірський регіон із нестабільними магічними розломами.

— Буревісники працюватимуть на Узбережжі Семи Вітрів, де головним випробуванням стануть погодні потоки й навігація.

— Етернум вирушає до Кришталевої долини. Там вам доведеться досліджувати природні магічні резонатори.

— Сільван проведе практику в Смарагдових хащах, на території давніх ельфійських поселень.

Виклалач зробив невелику паузу, перш ніж торкнутися останньої позначки.

— А квінтет Таріса вирушить до Срібного Лісу.

У залі стало тихіше.

Кіра не змогла пояснити чому, але їй здалося, що навіть сама назва прозвучала інакше, ніж кілька днів тому в бібліотеці.

Ліріон не став нічого пояснювати.

Лише продовжив:

— До відправлення залишилося три дні. За цей час ви маєте отримати спорядження, завершити підготовку й бути готовими залишити Академію на невизначений час.

— Невизначений? — тихо перепитала Сінтія.

Даркан нарешті заговорив:

— Практика закінчується тоді, коли наставник вирішить, що ви виконали завдання. Не раніше.

По залі прокотилося невдоволене перешіптування.

— Це не навчальна прогулянка, — спокійно додав Даркан. — Ви вирушаєте туди, де Академія більше не зможе вирішувати ваші проблеми замість вас.

Він на мить замовк, даючи словам осісти.

— Саме тому ми й називаємо це практикою.

За кілька хвилин аудиторія майже спорожніла.

Квінтети розходилися в різні боки Академії, кожен — із власним маршрутом, власними очікуваннями й власними страхами.

Попереду на них чекали лише три дні підготовки.

А потім високі брами Саванаару відчиняться для тих, хто вирушить перевіряти себе у справжньому світі.

_________________________________________________________________________
Наступні три дні промайнули так швидко, що Кіра майже не помітила, як Академія остаточно змінила свій звичний ритм.

Лекції тривали, наставники, як і раніше, вимагали уважності, а полігони не спорожніли навіть на годину. Проте думками майже всі студенти вже були далеко за стінами Саванаару. Біля складів із самого ранку шикувалися черги, а у внутрішньому дворі наставники перевіряли спорядження, ніби готували невелике військо до далекого походу.

Коли настала черга квінтету Таріса, їм видали однакові темно-сині плащі з гербом Академії, міцні похідні наплічники, ковдри, мотузки, кресала, компаси, польові аптечки й запас провізії на перші кілька днів.