Коли світло згадує тінь

ПРОЛОГ

Кажуть, колись світ був занурений у темряву.

Не було ані сонця, ані зірок, ані вогнів у вікнах людських осель. Лише нескінченна ніч і холодна Безодня.

І з Безодні постала Сайлара.

Володарка Тіні.

Вона простягнула свої крила над світом і побажала залишити його у вічній темряві.

Та тоді народилася Айлірія.

Богиня Світла.

Вона запалила першу зорю.

Потім другу.

Потім тисячі інших.

Світ наповнився життям.

Земля вкрилася лісами.

Ріки знайшли свої русла.

У небі з'явилися дракони.

У горах — демони.

У лісах — ельфи.

А люди отримали дар магії.

І побачивши це, Сайлара розгнівалася.

Вона зібрала всю Тінь світу й рушила війною на свою сестру.

Довго тривала їхня битва.

Кажуть, від її відлуння народилися бурі, землетруси й полум'я вулканів.

Та зрештою Айлірія перемогла.

Вона замкнула Сайлару в Серці Безодні та наклала печать, яку неможливо було зламати.

Перед тим як Безодня зімкнулася, Сайлара промовила:

— Поки існує тінь, я повернуся.

На що Айлірія відповіла:

— Поки існує світло, я стоятиму на сторожі цього світу.

І відтоді Айлірія оберігає Айлірію від Темряви.

А кожне нове покоління пам'ятає:

Світло дарує життя.

Тінь прагне його забрати.

Так було.

Так є.

І так буде завжди.

Подобається

#1400 в Фентезі
#4557 в Любовні романи
#1133 в Любовне фентезі

Відредаговано: 23.06.2026