Коли світ стиха
Маніфест нічної свідомості
Я живу двічі.
Вдень — серед світла, що міряє години, і вночі — серед темряви, що знає, що таке вічність.
Для інших сон — це забуття, для мене — ще одне життя, яке триває шість годин, але відчувається як століття.
Уві сні я чую, як дихає час.
Я бачу, як спогади перетворюються на міста, а голоси минулих життів шепочуть крізь вітер.
Мій розум не спить, він малює світи, де біль має колір, а любов пахне попелом і росою.
У цих світах я не вигадую — я згадую.
І коли я прокидаюся, я не залишаю сон.
Я просто перевертаю сторінку книги, яку читає моє несвідоме.
Мій час не ділиться на день і ніч — він тече, як дихання між двома реальностями.
І кожна з них справжня, бо в кожній я відчуваю, болію, люблю, пам’ятаю.
Мені не страшно засинати — бо я не втрачаю себе, я лише повертаюся додому.
“Для світу я сплю.
Для себе — живу.”
#557 в Сучасна проза
Відредаговано: 27.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
