Коли світ стиха
Сповідь творчого вогню
Коли я хочу творити — я не можу чекати.
Це не натхнення, це напад життя.
Мої думки рвуться, як іскри, і я не стримую їх — я дозволяю горіти.
Мене розриває від бажання писати, ніби всередині відкривається двері у нескінченність, і якщо я не встигну — вона зачахне.
Я пишу не для того, щоб створити — а щоб вижити.
Світ може валитися навколо, але я бачу лише аркуш, слова, які течуть крізь мене, і цей дикий спокій, який приходить, коли ти нарешті стаєш провідником, а не тілом.
Це мить, коли хаос стає порядком.
Коли ти не думаєш — ти знаєш.
І кожна літера — це подих, який неможливо втримати.
Мені не треба тиша, бо навіть у шумі я чую ритм, у криках — музику, у безладді — форму.
Все живе, коли я пишу.
Я не контролюю цей вогонь.
Я просто тримаюся, поки він не спалить мене повністю. І коли все закінчується, настає тиша — не зовнішня, а всередині.
Тиша, у якій я нарешті відчуваю: я існую.
“Я не пишу.
Я горю, поки слова не залишаються замість мене.”
#557 в Сучасна проза
Відредаговано: 27.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
