Коли світ стиха
Маніфест рівноваги
Я не поділяю світ на добро і зло.
Я бачу в них дві руки одного тіла, два подихи одного всесвіту.
Усе має право на існування.
Світ не помиляється — він просто вчиться.
І кожна темрява, яку я зустрічаю, нагадує: світло не повинно бути осліплюючим, інакше воно спалить тих, кого прагне врятувати.
Я не суджу.
Бо навіть помилка — це досвід, а біль — форма росту.
Я не пробачаю зло, я його розумію, щоб більше не дати йому сили.
Світ тримається не на перемозі добра, а на їхньому спільному русі.
Добро лікує, зло показує, де болить.
Разом вони вчать людину відчувати.
Я не прагну миру без боротьби.
Я прагну гармонії, де навіть буря має сенс.
Бо рівновага — це не тиша, це музика, у якій кожен звук на своєму місці.
Якщо світ упаде — я не стану суддею, я стану його пам’яттю.
Я зберу уламки, щоб показати: навіть у руїнах є порядок.
І якщо колись мене запитають, що я обрала — добро чи зло, я відповім: я обрала рівновагу.
“Бо тільки той, хто прийняв тінь,
здатен нею не стати.”
#557 в Сучасна проза
Відредаговано: 27.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
