Спокій — це не відсутність руху, а рух без тертя.
Коли ти все ще йдеш, твориш, відчуваєш, але всередині — м’який баланс, ніби ти нарешті дихаєш у ритмі з чимось більшим, ніж ти сама.
Іноді він приходить після бурі, іноді — серед неї, і тоді відчуваєш, що справжній спокій не навколо, а всередині бурі.
“Спокій — це коли світ може шуміти,
а ти чуєш, як б’ється твоє серце,
і тобі цього досить.”