Коли світ стиха

Коли я не поспішаю

Коли перестаєш бігти за «потрібно», час ніби зупиняється, і саме в цій зупинці народжується життя для себе.
Не обов’язки, не цілі, не “мусиш” — а бажання, які дихають, як щось живе.

І це не егоїзм, а повернення собі.
Бо поки живеш у режимі “встигнути”, бажання не мають куди прийти — усередині немає вільного місця.
А коли приходить спокій — відкривається двері, і вони заходять самі, тихо, як світло зранку.

“Коли я перестаю поспішати,
світ нарешті встигає наздогнати мене.”

Енн Етернум

Подобається

#567 в Сучасна проза

У тексті є: філософія життя, самопізнання

Відредаговано: 27.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись