Коли світ стиха
Мистецтво змінюватись
Я більше не боюся мінятися.
Колись я трималася за себе, наче за берег, боячись, що хвиля змиє мою сутність.
Тепер я розумію: сутність — це сама хвиля.
Я не та, що була вчора.
І завтра не буду тією, що є сьогодні.
Мої думки, як вода, змінюють форму, але не зникають.
Я не зраджую себе,
я просто даю собі право дорослішати.
Світ любить стабільність — він боїться руху.
Та життя не статуя, воно — дихання.
І кожен новий подих змінює звук.
Мої переконання — не камінь.
Вони ростуть, як дерева: одні скидають листя, інші цвітуть уперше.
Я приймаю це.
Бо навіть осінь має свою правду.
Я не шукаю ту, ким була.
Я просто дозволяю собі бути.
Змінюватися — не втрачати, а розширювати межі свого “я”.
І якщо хтось скаже, що я стала іншою, я лише посміхнусь: так, бо я навчилася жити.
“Я не шукаю постійності.
Я шукаю гармонію у русі.”
#567 в Сучасна проза
Відредаговано: 27.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
