Він сидів у кріслі, загорнутий у плед, з чашкою теплого чаю в руках. Вечір був спокійним, а дім наповнений тихими звуками — шелестом сторінок, потріскуванням вогню в каміні… і ще одним — найприємнішим — голосом.
Його внучка сиділа на дивані, а поруч — її маленький син, із широко розкритими очима та уявою, що вже пірнула у вигаданий світ.
— Жив-був хлопчик, — почала вона м’яко, — і в нього було дерево. Особливе. Воно пам’ятало всі його мрії…
Він слухав. Не лише словами — всім серцем. У кожній її інтонації чув себе. Чув її маму. Чув свою маму. Усі покоління, зшиті між собою тонкими нитками історій.
Маленький хлопчик сміявся, ставив питання, а вона відповідала, вигадуючи на ходу, як колись це робив він. У цих словах було тепло дому, безпека любові й сила уяви.
Казка завершилася, і дитина заснула, притулившись до мами.
Вона підняла погляд до нього й усміхнулась.
— Ти навчив мене цього, дідусю. Розповідати не просто історії — а передавати серце.
Він нічого не сказав. Тільки кивнув і подивився у вікно, де зорі вже сходили на нічне небо. Одну з них він уявив як свою маму. Іншу — як свою доньку. І ще одну — як себе. А тепер там засвітилось нове світло.
Життя тривало. І кожна історія — була ланкою в нескінченному ланцюгу любові.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
